Молитися – означає зустрітися з Господом: не тільки думати про Нього, не тільки роздумувати про своє життя і свої проблеми, а звертатися особисто до Нього, з відкритим серцем шукати Його. Отже, молитися – це вести діялог:
Уже сам Господь шукає твого серця: Він любить тебе, чекає на тебе, прагне зустрічі з тобою: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об. 3:20)
Як друг відчуває радість, коли відвідує того, кого любить, так само й Господь відчуватиме радість у тобі щоразу, коли ти, молячись, відчинятимеш Йому двері свого серця.
Ти також відкриватимеш для себе різноманітні багатства й нове життя, коли відвідуватимеш того, хто любить тебе й хоче здійснити в тобі Своє спасіння. Молячись, ти не тільки роздумуєш про Бога (у третій особі), а і звертаєшся до Бога (у другій особі, кажучи Йому «Ти» або «Ви») і показуєш Йому своє життя таким, яким воно є, щоб Він із любов’ю поглянув на тебе, спас тебе й учинив тебе учасником Свого життя.
Перед тим, як стати твоїм зусиллям, щоб поєднатися із Господом, молитва є Його дарунком. Річ не в тому, що ти не повинен час до часу робити зусилля, щоб посвятити трохи свого часу для зустрічі з Господом. Але це саме зусилля приходить до тебе від Господа, Який дає тобі таку здатність і притягує до Себе (навіть якщо ти зовсім про це не здогадуєшся). Насправді ти не можеш лише своїми силами поєднатися з Тим, хто нескінченно вищий і дальший від тебе: це Він схиляється до тебе, стає тобі ближчим. Твої провини та гріхи закономірно повинні були б учинити тебе негідним безконечно святого Господа: та саме Він в Особі Ісуса став людиною, узяв на Себе твої тягарі, провини і гріхи та передав тобі натомість Свого Духа Святого і Свою святість Сина Божого.
Тому твоя молитва – велика і свята тайна Любови: свідомий ти того, чи ні, насправді саме завдяки Крові, яку Ісус пролив за тебе, ти можеш молитися і кликати Бога «Татом» у Святому Духові.