Однією з найскладніших для нашого розуміння і сприйняття речей є людське страждання, як наше, так і наших близьких чи незнайомих людей. Щоби знайти в ньому якийсь сенс, нам треба зосередитися на нашій участі в стражданнях Христа, і навпаки. Про це нам каже Святе Письмо та інша християнська література на цю тему.
Хоча це й складно зрозуміти, але страждання з Христом, попри все, дає духовні результати, які переважають щастя безтурботного, здорового життя. Чимало людей, на жаль, так захоплюються радощами часу, що забувають про свої душі, а не рідко і шкодять їм.
Стан, в якому перебуває світ і наше життя, є результатом гріховного непослуху Богові. «Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла» (Рим. 8:22,23). Ми дивимося в майбутнє з надією, що наші страждання перетворяться на радість у Божому Царстві.
Нам не слід журитися наперед про свої страждання. Ми, з Божою поміччю, можемо знайти в собі сили нести хрест сьогодні, знаючи, що завтра поряд знову буде Бог, Який допомагатиме нам у житті. Нам треба бути обережними, щоб не впадати у відчай через свій хрест, бо ж, зрештою, його неможливо уникнути. Христос закликав нас щодня піднімати свій хрест і йти вслід за Ним. Ні в кого немає важчого хреста, ніж був у Нього. Він не позбавляє нас наших страждань, як і Його Отець не визволив Його від агонії, але натомість Він входить у наше страждання і несе наші хрести разом з нами. Страждання з Христом є очищенням для нашої любови. Багато Божих ласк заховані у випробуваннях та недугах.
Молитовна підтримка сім’ї, друзів, спільноти вірних, Церкви перетворює наші страждання на духовну покаяльну мандрівку. Ми стаємо частиною великої християнської спільноти, яка бере участь у продовженні і завершенні страждань Христа.
Повне розуміння цієї тайни дасться нам тільки в домі Отця. Зараз ми живемо у вірі, і нам слід довіритися страстям Христовим, бо Він, хоча невинний, випив чашу страждань до дна. Він любив нас аж до страшної смерти на хресті і до Свого славного воскресення, до якого Він кличе і нас. Ми, що любимо Його, маємо довіряти Йому і вірити, що Він допоможе нам з нашими хрестами і розділить з нами Своє воскресення.
Кожен, хто страждає з Богом, отримує від Нього безмірне благословення. Св. Петро каже нам, що після нашої участи в стражданнях Христа ми будемо радіти і веселитись у Його славному з’явленні.
Час, відміряний нам на землі, короткий. Потім настане благословенний останній день, коли, як обіцяв Христос, «сум ваш обернеться в радість» (Ів. 16:20). Пророк Ісая каже нам, що на небі «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик» (Іс. 35:5,6). Всяке страждання припиниться, а щастя стане повним на небі, де Бог «кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде» (Об. 21:4).
Вічна радість чекає на сліпих, глухих і німих, і всіх, хто страждає на землі і надіється на Бога.