Я завжди думав, що, попри гарні слова, те, про що говорять мої колеги в телевізійних ток-шоу, не є реальним. Насамперед тому, що це неправда, їм бракує практики. Вони це роблять, може, через незнання, може, заради вигоди, а може, через власну поверховість. На мою ж думку, не можна обговорювати будь-яку проблему, що стосується школи, сім’ї, молоді, старшого покоління, статевости, любови, ненависти, війни, миру, а тим більше братися її вирішувати, не намагаючись спершу дійти до джерела проблем: дізнатися, маємо справу зі здоровою особистістю чи ні.
Врівноваженою.
Доброю.
Численні проблеми, які обговорюють мої колеги, походять від хворих, розбещених, аморальних, поверхових, конформістських особистостей. Якими банальними і фальшивими є певні передачі і їхні ведучі!
Але, що мене дивує – це люди. Сила-силенна людей, які дивляться такі програми. Отже, є тільки одна відповідь: людство – хворе.
Власне тому я це пишу.
Пишу тому, що хотів би, аби людство одужало, вилікувалося.
Знизило рівень власної нервозности.
У свій час, я вже казав про це в книжці Бути щасливими. Людині неможливо намагатися пізнати саму себе чи стати головною дійовою особою самої себе, якщо вона є невротичною, психологічно чи, понад усе, духовно нездоровою. Необхідно мати низький рівень особистої нервозности, аби думати, що можемо бути, наприклад, хорошими батьками, хорошими вчителями чи хорошими духовними особами. Подібно, як і в тілесному вимірі: треба бути здоровими, повними сили для того, щоб бігати, займатися гімнастикою, підкоряти гори. Інакше, рухи можуть бути лише дуже обмежені і часткові.
Усі можуть зцілитися
Лиш одне є певним: усі можуть одужати.
Геть усі.
І в будь-якому віці.
Звісно, у наш час жити нелегко. Бо, як ми бачили, суспільство хворе, культура хвора. З тієї ж причини і їхні послання до нас звернені до хворої частини нашої особистости. Вони її запрошують, стимулюють, провокують, задовольняють.
Ми вже сказали, що перший етап у тому, аби хотіти і могти стати психологічно, а понад усе, духовно здоровими, – це необхідність завжди бути справжніми й автентичними.
Абсолютно завжди.
У жодному разі ми не повинні обманювати самих себе.
Можна не відповідати, можна взяти павзу, можна й необхідно діяти обережно, з повагою і чутливістю стосовно інших, треба бути енергійними, цілеспрямованими… Але всередині нас має існувати постійно підживлювана чіткість у повазі до власної автентичности.
Послідовні й чесні
Другим елементом є послідовність.
Чинити завжди так, як думаємо і говоримо.
На початках це видається складним; ніхто так не робить, хіба, може, дехто, десь, дуже рідко. Тебе оточують люди, які сміятимуться з тебе, якщо ти почнеш так поводитися, і все ж… послухай мене! Навчися бути послідовним і одного дня станеться щось, що назавжди змінить твоє життя!
Ти станеш чесним.
Таким, коли ти народився.
Одного дня, коли я опублікував перші книжки, якось після конференції до мене підійшов чоловік і запитав: «Вибачте, чи Ви самі чините так, як кажете і пишете?».
Я, звісно, відповів: «Так».
Це, однак, мене схвилювало.
Я забув про цей епізод чи думав, що забув, також і тому, бо зрозумів, що наміри цієї людини щодо мене були не зовсім дружніми.
Але одного разу в Перу, по обіді, кілька років тому, повертаючись з Куско додому, до свого університету, я їхав автобусом з одним священиком. У розмові, яка вже тривала не одну годину (подорожі в Латинській Америці тривають цілими днями), ми багато говорили про послідовність і я несподівано згадав про зустріч з тим чоловіком кілька років тому і – не знаю, чи то сонце, що заходило, чи пісок пустелі, який починав набирати темного кольору ночі, – відчув, що на мене накотилися сильні емоції, ніби відбувалося щось надлюдське, дихання важчало, сильно забилося серце, надзвичайно яскраве світло просвітило мій розум… Здавалося, я втрачаю свідомість, імовірно, й справді знепритомнів, не пам’ятаю.
Коли я опритомнів, то був сам у своїй кімнаті. Я відчував велику легкість у тілі, почував себе в хорошій формі як ніколи доти. Я не пам’ятав нічого, але відчував всередині велике благоденство.
Ніби після внутрішнього просвітлення.
Містичне видіння.
Коротка подорож у вищий світ.
Я знав, що в чудесний спосіб, від цього дня аж до смерти, у моєму серці залишиться вписана світлом послідовність. Я завжди буду послідовним у своїх ідеях, у своїх цінностях. І що ж, можливо ви мені не повірите, але досі я так і чинив. Того дня в мені щось змінилося, так, ніби я піднявся вгору по щаблях духовного зросту… І та легкість, те відчуття внутрішньої сили, відчуття цілісности, чесности, мене ніколи не покине.
Вона мене ніколи не покидала.
Вона завжди всередині мене.
Навіть якщо я про неї не думаю.
Навіть якщо часом переживаю важкі моменти, це відчуття чесности перед самими собою ніколи не зникає.
Вона є інтегральною частиною мене самого.
- Якби ви знали, який благотворний вплив має відчуття послідовности і чесности.
- Вас переповнює гідність, сила, енергія в кожен момент життя.
- Це відчуття дозволяє почувати себе в єдності з речами, які нас оточують.
- З природою.
- З цілим всесвітом.
- Прямий зв’язок з серцем.
- З Богом.