Те, що я написав про слабких і залежних особистостей, стосується також і до агресивних та жорстоких. Особистість, яка не приймає необхідности померти, не бере на себе власних обов’язків – втрачає сама себе.
У таких людей, які втратили гідність тих, кого я називаю шукачами сенсу, здорова, адекватна агресивність, яка запускається за допомогою інстинкту самозбереження, стає потребою контролю, панування, маніпулювання, насилля.
Не маючи змоги жити як справжня головна дійова особа власного життя, така особистість не є автономною. Як слабка і залежна особа, вона не знає своїх меж та обмежень. Втративши особисті зобов’язання, вона проєктує на інших власні невдачі, власну бездарність.
Особи з надмірною агресивністю, не відповідною до реальности, нездатні започатковувати та підтримувати спокійні і тривалі стосунки з іншими особами.
Вони не поважають самі себе.
Не є смиренними.
Не здатні перебувати в здоровій, автентичній інтимності із самими собою.
Вони вважають, що реалізують себе, отримують власну ідентичність, принижуючи, підкоряючи інших, маніпулюючи, домінуючи над ними.
Такі суб’єкти розважаються, наводячи жах, очорнюючи, ранячи інших.
Вони – руйнівники.
Вони, через те, що не приймають невідворотности смерти, власне і є носіями смерти.
Вони не цікавляться вашими успіхами. Навпаки, заздрять їм.
Вони заздрять іншим.
Вони спрямовують свої атаки завжди і насамперед на ваші слабкі сторони, на ваші помилки. Вони почувають себе вищими за інших, бо живуть досвідом домінування над деякими особами, тими, що є слабкими і залежними. Вони насправді уникають суперництва з тими, хто є хворий, агресивний, нездоровий, як і вони, або ж з тими, хто врівноважений, здоровий і сильний.
Надмірно агресивні особистості постійно осуджують, критикують інших, завжди шукають цапів відбувайлів, аби приховати від себе свою справжню природу.
Вони не вірять у любов. Вважають її порожнім сентиментом. Не маючи інтимности з самими собою, вони не можуть встановити здорової інтимности з іншими.
Думають тільки про себе.
Не рахуються з іншими.
Вони завжди недовірливі, підозріливі. Вважають, що інші існують лише для того, аби чинити їм зло. Усюди бачать ворогів.
Зневажають слабких, маргіналізованих.
Злопам’ятні.
Мстиві.
Живуть, великою мірою, ненавистю, зневагою, образою.
Вони нещасливі.
Чинять зло іншим не усвідомлюючи того.
Тримають під контролем понад усе тих, хто їх любить – родичів, дітей…
Не знаючи, що таке смирення, вони вважають, що завжди мають рацію, вони не здатні до зростання і до пізнання.
Вони жорсткі, негнучкі особистості.
Їм подобається залякувати, карати, погрожувати.
Вони часто і залюбки влаштовують сварки.
Вважають себе второпними, контролюють себе на публіці.
Вони поводяться жорстко зі слабкими і є слабкими з сильними.
Не вміють слухати.
Вони ніколи не є самими собою: одягають на себе панцир, маску, через страх перед стражданням і вже ніколи не розчулюються.
Зазвичай вони підлі.
Їхній Бог є злим, жахаючим, караючим.
Вони є моралістами, у найгіршому сенсі цього слова.
Вони носії психічної і духовної смерти.
Вони вважають, що всесвіт – це пекло, більше вірять у зло, ніж у Бога. Мають тверде серце і не дозволяють Святому Духові наповнити себе Його диханням.
Молитва
Незважаючи на те, що ці особистості так згубно впливають на людей, які поруч з ними, у них ще також залишається надія. Неодмінно.
Ці особи повинні понад усе молитися.
Невтомно молитися.
«О Господи, повелителю всього видимого і невидимого. Ти, що створив мене, знай, що я встидаюся самого себе. Мені соромно, що розчаровую Тебе. Я встидаюся понад усе того, що насмілююся бути господарем над іншими людьми, які натомість є Твоїми сотворіннями.
Вчини мене свідомим власної вразливости, яку прикриває агресивність, невпевненість, що переодягнена в силу. Набагато важче любити інших, ніж критикувати їх.
Допоможи мені перетворити мою надмірну агресивність у справжню силу, у здорову рішучість.
Допоможи мені скерувати ці мої агресивні енергії в русло здобування вищих, благородних дібр; допоможи мені більше їх не застосовувати проти інших людей.
Допоможи мені зрозуміти безумство моєї навіженої, жорстокої, зухвалої поведінки, яка віддаляє від мене всіх тих, кого я зустрічаю. Допоможи зрозуміти, що ті особи, які, видається, все-таки є близькі зі мною, чинять це через страх, через слабкість, побоювання.
Допоможи, щоб я теж міг утішатися внутрішнім спокоєм – безцінним добром, яке мені невідоме.
Щоб я навчився просити допомоги в Тебе, Отче.
Щоб я навчився не оглядатися на інших, але тільки на себе самого.
Щоб я міг зростати в толерантності, доброті, співстражданні і терпеливості.
Щоб я навчився довіряти іншим.
Щоб я навчився цінувати інших за будь-яких обставин.
Бо все є тайною, і навіть слабкі, недосконалі є Твоїм творінням.
О Господи, допоможи мені навчитися просити пробачення кожного разу, коли я когось ображаю чи критикую.
О Господи, допоможи мені пробачити себе самого за те зло, яке я вчинив сам собі та іншим.
Щоб я міг визнати свої недоліки і задіяти всю свою силу для того, аби їх зменшити.
Вчини так, щоб я більше не втручався в життя інших, хіба задля того, аби принести туди спокій і радість.
Я знаю, що Ти вже мене пробачив, і тепер, негайно, я вчиню так само щодо всіх тих, які мене образили.
Щоб я мав сміливість попросити пробачення в людей, яким учинив щось зле.
О Боже, подай мені, щоб я навчився любити.
Щоб, перш ніж помру, я зміг виразити доброту і ніжність до тих, які все ж були близькі мені.
Щоб відтепер і назавжди я згадував про дні народження друзів, про свята, про річниці.
Вчини так, о Господи, щоб я навчився дарувати подарунки, давати даром.
Щоб я міг послужити хворому, щоб міг допомогти найнезначнішій на цій землі людині.
Вчини так, щоб я міг відтепер стати носієм радости, життя.
І щоб Святий Дух міг нарешті зійти на мене.
Амінь».