У програмі Олімпійських ігор є таке змагання – естафета 4 по 100 метрів. Команда з чотирьох бігунів несе естафетну паличку на відстань 400 метрів. Кожен бігун проносить її 100 метрів, чверть кола. Закінчивши свою дистанцію, він передає паличку наступному бігунові. Передача естафети дуже важлива для успіху всієї команди. Адже якщо бігун упустить паличку або не зможе передати її наступному бігунові, забіг для цієї команди скінчиться. Естафетну паличку треба перенести через лінію фінішу, інакше забіг не буде зараховано.
Певним чином одкровення Бога людству нагадує цю естафетну паличку. Спочатку Бог відкривався безпосередньо чоловікам і жінкам, які були готові чути Його голос, як то було з Адамом і Євою, Енохом, Ноєм, Авраамом і Мойсеєм. Тоді Він зробив так, що люди, подібні до Мойсея, передали естафету пізнання Бога іншим, записавши Його одкровення й надавши людям збірку книжок, яку ми нині знаємо під назвою „Старий Заповіт”. Старий Заповіт указував на пришестя Христа, і коли Той прийшов, естафета одкровення Бога людству була передана Йому.
Ісус Христос бездоганно впорався зі Своїм завданням. Він був найповнішим одкровенням Бога, яке тільки бачив світ з часів падіння Адама і Єви. Апостол Іван назвав Його „Словом”, і цей термін багато нам каже про те, наскільки точно Він показав нам Бога. Щоб проілюструвати вам, що означає найменування Христа Словом, уявіть собі всі думки, що постійно наповнюють ваш розум. Ці думки можуть бути дуже глибокими і мудрими, але доки ви не висловите їх усно чи письмово, вони залишаться невідомими й невидимими для інших. Коли ви втілите ці думки в слова, вони стають реаліями, які інші можуть сприйняти своїми органами чуттів.
Саме це зробив для невидимого Бога Ісус Христос. Він утілив розум, Дух і характер Бога в тілі, яке ми могли сприймати нашими органами чуттів. Як слова відчутно виражають думку, так і Христос став відчутним вираженням Бога. Але на відміну від наших слів, які часто не можуть адекватно передати нашу думку, Христос досконало виразив Божу природу. Як сказав Ісус у відомій цитаті з Євангелія від Івана, „хто бачив Мене, той бачив Отця” (від Івана 14:9, Ог.).
Яким чином Ісус зміг дати нам таке повне одкровення Боже? Знаходячись на землі, Він відклав убік усі Свої повноваження, що належали Йому як Богу, і підкорився волі Свого Небесного Отця. Він „навчився послуху”, як про це говорить нам автор Послання до Євреїв, і казав Своїм учням, що Він може робити „тільки те, що Він бачить, що робить Отець” (від Івана 5:19, Ог.). Він дозволив Богові Отцю жити в Ньому так, як Адам і Єва до падіння дозволяли Духові Божому жити в них. Оскільки ж Ісус не був заплямований гріхом, що панує над родом Адамовим, Він міг досконало підкоритися і дозволити Богові Отцю повноцінно жити в Ньому. Вперше з часів падіння Адама і Єви в Бога на землі була людина, яка відображала Його природу і Його славу так, як Бог призначив від початку.
Але після розп’яття й воскресіння Ісус сказав учням, що не може залишатися з ними. Він мусив повернутися до Свого Отця. Невже це означало, що в Бога більше не буде на землі людини, в якій Він міг би жити і яка б відображала Його природу? Якби це справді було б так, то забіг було б скінчено. Естафетна паличка упала б, і нікому було б нести її наступну чверть кола. Але подивіться, що сказав Ісус Своїм учням незадовго до того, як пішов від них: „Я попрошу Отця і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, – Духа Істини” (від Івана 14:16, РТ). Ісус закінчив Свою дистанцію, та інший „бігун” уже був готовий підхопити естафету.
Кілька днів по тому Ісус повернувся на небеса, а Його учні сиділи разом у кімнаті, святкуючи день П’ятидесятниці. Аж раптом вогняні язики зійшли з неба на кожного з них у шумі бурхливого вітру. Ці люди негайно відчули в собі силу вийти й говорити до великого натовпу, який зібрався подивитися, що викликало таке заворушення, їхня промова була надзвичайною: вони розповідали історію Христа, і кожен з учнів був здатний розмовляти мовою тієї держави, з якої прийшли люди, що зібралися навколо нього.
З таким гідним подиву знаменням прийшов Заступник, Якого обіцяв Ісус: Святий Дух Божий зійшов із неба, щоб жити в кожному з цих учнів. Вони підхопили естафету і стали тим, ким був Ісус під час Свого перебування на землі – носіями Божого життя, що відображають Його природу решті творіння.