Наша впевненість у гарантії залежить від впевненості в її отриманій частині. І тут ми зустрічаємося з проблемою, яка сьогодні переважає серед молодих людей у церкві. Шістдесят вісім відсотків із них не вірить у те, що Святий Дух є реальною Особою. А вісімдесят один відсоток молоді вірить у те, що це особиста справа: пізнавати власну істину чи відкривати її зі сторінок Святого Письма. З такими викривленими поглядами на Духа Божого та на Біблію наша молодь обкрадає себе щодо способів, якими Бог дає нам знати, що Святий Дух є реальною Особою. Якщо Христос та Його слова і присутність Духа Святого істинні для вас тільки тому, що ви забажали вірити в це, тоді Дух Святий не може дати вам нічого більше, крім відчуття комфорту, яке знаходить дитина біля свого уявного друга. Якщо ви бачите Духа Святого, якого обіцяв Христос, істинним лише тому, що ви самі вибрали віру в це, а не як об’єктивну істину, не як абсолютну реальність, обіцянка Духа Святого нічого не означає для вас. Оскільки ж Христос є тим, Ким Він Себе проголосив, то Його обіцянка відновлення зв’язку з Богом через Святого Духа є справжньою. Це насправді може статися, і це насправді може змінити ваше життя.
Одним з найістотніших завдань для нас, дорослих, є те, щоб наша молодь зрозуміла справжню реальність Христа та Його Духа Святого, щоб вона, вступаючи в завіт, була впевнена в тому, що всі обітниці Божі є істина. Ці обітниці є об’єктивною реальністю. Об’єктивна реальність – це те, що присутнє завжди, що залишається справжнім та незмінним, навіть якщо ніхто не хоче в це вірити.
Говорячи про Духа Святого, який присутній у нашому житті, слід бути точним з тим, що ми маємо на увазі. Часто слово дух використовується на позначення аури чи певної атмосфери як загального відчуття, наприклад „дух Різдва” чи „шкільний дух”. Воно вживається на позначення емоційного зв’язку з іншими однодумцями, наприклад: „Я не можу особисто бути присутнім, але духом я з вами”.
Говорячи про те, що Святий Дух Божий живе в нас, ми не вживаємо цей термін у таких значеннях. Святий Дух – це не ідея чи відчуття. Він буквально існує як справжня жива істота з розумом, емоціями та волею. Говорячи, що Він живе в нас, ми не висловлюємося метафорично. Ми не маємо на увазі, що ввійшли в ауру Бога чи набули спосіб мислення, як у Бога, чи що у вас є прекрасні відчуття, наче в присутності Бога. Ми не будемо говорити, що якщо ви дізнаєтесь волю Божу з Біблії, то Він наче житиме в вас, тому що Його послання буде у вашій голові. Ми користуємося цими виразами буквально, точно, а не метафорично, як це могло б здаватися. Ми говоримо про те, що справжня істота, яка існує як живий Бог у формі Духа, по-справжньому займає місце всередині вашої істоти. Бог Сам стає вашим внутрішнім супутником. Той Самий Бог, Який створив всесвіт і всі речі в ньому, встановлює особисті стосунки з вами – так, як Він робив це з Адамом, Авраамом та Мойсеєм. Він такий же благий, як і Його обітниці. Він з нами завжди.
Коли молоді люди не беруть до уваги життєву важливість присутності Святого Духа в житті християнина, це призводить до загального неправильного розуміння релігії як способу зробити людей кращими. Вони вважають, що ставши християнами, ми підключаємося до програми самовдосконалення. Через навчання, старанність, дисципліну та щирі зусилля ми зможемо зробити наше життя подібним до Христового і від цього стати кращими людьми. Цей хибний спосіб мислення часто приймає три загальних форми.
Перша з них полягає в тому, що ми повинні прагнути досягти чогось. Ми вважаємо, що повинні робити щось, щоб заслужити Божу любов. Ми вважаємо, що нам треба тяжко працювати і жити відповідно до списку очікуваних чеснот та сумлінності. Цей спосіб мислення змушує нас визначати себе по тому, що ми робимо. Ми вважаємо себе хорошими чи поганими залежно від нашої поведінки та досконалості. Ми починаємо думати, що хтось любитиме нас, тільки якщо ми достатньо задобримо його. Цю помилкову точку зору розділяють шістдесят чотири проценти молоді.
Друга хибна думка про християнське життя полягає в тому, що нам треба пристосуватися до інших людей у церкві, щоб заслужити їхнє і Боже схвалення. Ми бачимо принцип пристосованості скрізь навколо нас у секуляризованому суспільстві. Люди прагнуть заслужити сприйняття, пристосовуючись до стилю одягу, який асоціюється з правильними людьми, люди пристосовуються, вибираючи правильне місце проживання, правильну машину, правильний ресторан, вживаючи правильні та крилаті вислови у своїй мові. Виходячи з цих рамок, дехто прагне заслужити схвалення Бога, намагаючись відповідати сподіванням інших християн – відвідуючи правильну церкву, приймаючи правильну віру, здійснюючи правильні ритуали. Вони дивляться навколо та використовують інших як зразок того, як повинен виглядати християнин, і самі прагнуть набути такого ж вигляду.
Третя хибна концепція християнського життя полягає в тому, що християни потребують оновлення. Вони вважають, що їм слід покращити свою внутрішню природу, щоб одержати схвалення. Їм треба перебороти цю гріховну природу, яка хоче бути егоїстичною, брутальною, поблажливою та зарозумілою, і вони намагаються переробити її. Вони намагаються дисциплінувати себе, щоб бути доброзичливими, перебороти погані звички, дотримуватися правил, покращити свої думки, не бути м’якотілими, замінити погані звички на хороші та підвищити свій рівень культури. Вони вважають, що якщо відшліфують свою внутрішню природу так, щоб вона стала приємна для Бога, то Він любитиме і сприйматиме їх.
Усі ці три намагання – прагнення досягти, пристосування та оновлення вимагають великих вольових зусиль. Усі вони є людськими зусиллями, які залежать лише від власних сил. Бог тут не діє. Ми не завдячуємо своїм успіхам нікому, лише самим собі. Але жодне з цих намагань не вносить справжніх змін до нашої природи. Все, що ви робите власними силами, – це нанесення гриму на труп. Воно не справляє впливу на сувору дійсність. Як би ми не прагнули досягти чогось, пристосуватися до чогось чи оновити щось, ми залишаємося вигорілим світильником, натертим до блиску та виставленим напоказ. Але все одно не даємо світла, і Бога це не вражає.
Наша проблема полягає в тому, що ми не можемо покращити себе до того стану, якого Бог очікує від нас. Перетворення самих себе в той образ, який відображав би те, що хоче від нас Бог, є визначним пунктом нашого існування. Бог у нашому житті виконує основну мету нашого існування і є основним джерелом життя для нас.
Коли Адам і Єва відкинули Бога, вони самі відрізали себе від джерела свого життя. Вони стали ходячими трупами. Як порожні батарейки чи вигоріла лампа, вони стали непотрібними, непридатними для якихось вдосконалень. Жодне чищення, полірування чи підфарбовування не змінить нічого. Вони були мертвими. Ми успадкували їхню природу. Ми – діти їхнього вибору, народжені в породі, яка відкинула Бога. І, поки ці стосунки з Богом не будуть відновлені, а Його життя не стане частиною нас, прагнення досягти чогось, пристосуватися до чогось чи оновити щось не вирішить головної проблеми. Ми залишаємося ходячими трупами.
Кілька років тому кінокомпанія „Twentieth Century Fox” випустила, м’яко кажучи, дивну комедію „Вихідні з Берні”. Берні задавили в натовпі. І тоді група молодих людей стала маніпулювати його тілом, щоб ввести людей в оману тим, нібито він живий. Але, незважаючи на те, що тіло Берні здавалося живим, сам він залишався мертвим. Навіть якщо ходячий труп імітує життя, він чи вона залишаються мертвими. З християнами так само. Навіть якщо люди імітують усі дії християн, не маючи Духа Божого у своєму житті, вони залишаються мертвими.
Єдине рішення в тім, щоб змінитися, але не з поганого на хороше чи з хорошого на ще краще – а від мертвого до живого. Христос прийшов не для того, щоб зробити поганих людей хорошими чи хороших людей – ще кращими; Він прийшов, щоб дати нам життя, поміщаючи Святого Духа Божого всередину нас для того, щоб відновити близькі тривалі стосунки, втрачені в едемському саду. У цьому полягає основна мета релігії – відновити наш зв’язок з Богом. Взагалі, це поєднання з Богом у спілкуванні не є власне релігією, це – сама сутність буття кожної людини на землі. Тому-то відновлення зв’язку з Богом – єдиний важливий вибір, який повинна зробити кожна людина.
Ця зміна справді повинна означати переміни. Присутність Бога у вашому житті означає повне оновлення. Він справді перетворить вас на нову особу, якщо ви дозволите це, адже тільки Його воля може проникнути у всі сфери вашого життя та активувати ваші таланти. З Богом у житті світло проникає всередину, а не полірує зовнішній бік світильника.
Бог здійснив надзвичайні кроки для того, щоб ви і я мали близькі стосунки з Ним. Він прийшов, щоб дати вам мир, радість, щастя і любов, щоб ви могли радіти в Ньому, як Він радіє у вас.