З усіх книг, що були написані від початку цивілізації, жодна книга не поширювалася в такій кількості примірників і стількома мовами, як Біблія. Продано буквально мільярди примірників Біблії. Згідно зі „Звітом щодо розповсюдження Святого Письма” від Об’єднаних Біблійних Товариств за 2005 рік, організації-члени ОБТ тільки в тому році розповсюдили у світі більше 24 мільйонів повних Біблій та ще 11,2 мільйона Нових Заповітів. ОБТ також повідомляє, що Біблія або уривки з неї перекладені більш ніж двома тисячами мов. Ці мови є первинним засобом спілкування для більш ніж дев’яноста відсотків населення світу.
Феноменальна популярність Біблії, проте, не гарантує її достовірності. Мільйони примірників Біблії, які ми маємо сьогодні, – це друковані копії, що беруть за основу стародавні рукописи, які, у свою чергу, теж є копіями. Жоден з оригіналів до нашого часу не дійшов.
У наш час – добу електроніки – ми вже звикли до точної передачі документів. Ми пишемо твори на екрані монітора, зберігаємо електронні файли на жорсткому диску, робимо резервні копії для надійності. Ми можемо виділяти кольором зміни в документі, запускати програми для пошуку помилок, шифрувати файли для попередження несанкціонованого внесення змін. Ми можемо моментально розіслати документ у багатьох примірниках через Інтернет, а коли ми нарешті роздруковуємо текст документа, можемо бути впевнені, що кожна копія є точним відтворенням оригіналу.
На відміну від цього, Біблія була записана та стала поширюватися за багато століть до винайдення друкарства. Якщо документ треба було зберегти та передати наступним поколінням, його слід було переписувати від руки. З часом чорнило в такому рукописі вигоряло, матеріал, на якому був написаний текст, утрачав якість, тож документ треба було періодично переписувати від руки, бо інакше він був би втрачений назавжди.
З точки зору сучасного мислення, такий процес копіювання дуже вразливий до людських помилок і викривлення тексту, чим ставиться під сумнів достовірність та надійність передачі Святого Письма. Хто може сказати, що переписувач не пропустив кілька слів? А якщо через якийсь час хтось вирішив додати до тексту новий матеріал? Звідки ми знаємо, що стомлений переписувач з червоними від недосипання очима не перескочив через цілий абзац або неправильно відтворив ключовий вірш? Іншими словами, навіть якщо людські автори Біблії записали точно те, що Бог надихнув їх написати, як ми можемо вірити, що те, що ми читаємо сьогодні, є саме тим, що вони написали в оригіналі? Звідки ми можемо бути впевнені, що доступні нам сьогодні рукописи точно передають зміст оригіналу?
Коротке дослідження внутрішньої достовірності Біблії, яке ми провели в попередньому розділі, дало нам підставу бути впевненими щодо її точності в оригінальних рукописах. Тепер, досліджуючи бібліографічну достовірність Біблії, ми здобудемо впевненість, що ми отримали істину навіть через багато поколінь переписувачів. Вражаюча вага доказів стверджує, що написане в оригіналі правильно передано через століття, і, коли ми сьогодні беремо в руки Біблію, ми можемо бути абсолютно впевнені, що тримаємо в руках цілком надійний документ, що добре зберігся.
Достовірність античних текстів
Хоча в нас нема оригінальних рукописів Біблії, ми можемо піддати її копії такій самій ретельній процедурі дослідження, яку застосовують до інших письмових документів античного світу. Ми можемо перевірити Святе Письмо за допомогою двох стандартних питань, за якими історики оцінюють достовірність античних творів літератури. Ці питання стосуються того, скільки примірників твору до нас дійшло та який вік цих примірників. Отже, історики запитують:
- Скільки примірників рукопису є в наявності?
- Який проміжок часу минув між часом написання оригіналу та найдавнішими відомими нам копіями?
Цей „бібліографічний тест” служить засобом перевірки достовірності будь-якого літературного твору. Він базується на мудрому припущенні, що чим більше примірників твору ми зможемо зібрати і чим ближчі ці копії будуть до часу написання оригіналу, тим більшою буде наша впевненість у тому, що ми маємо той самий текст, що був написаний від початку.
Щоб у нас було з чим порівнювати, корисно буде подивитися, як складають цей бібліографічний тест інші античні документи. Так само як і Біблію, люди переписували інші твори античної літератури багато разів протягом століть, щоб зберегти їх від утрати. Копії класичних творів часто неповні. Вони містять помилки, пропуски уривків, неправильно написані слова і так далі. Ці помилки часто передаються при переписуванні з покоління в покоління. Наявність багатьох копій дозволяє вченим звірити тексти рукописів і визначити оригінальні слова автора. Чим старіші копії, тим краще, адже старіший вік рукописів указує на те, що минуло менше часу, за який могли вкрастися помилки.
Як це не дивно, більшість античних творів існують зараз у дуже невеликій кількості копій. Сучасні видання стародавніх книг часто базуються буквально на лічених копіях, які було зроблено через кілька століть після написання оригінальних творів. Практично все, що нам сьогодні відомо, наприклад, про подвиги Юлія Цезаря за часів Гальської війни, походить з десяти рукописних копій його „Записок про Гальську війну”, найдавніша з яких була зроблена десь через тисячу років після написання книги. Сучасний текст „Історії Риму” Тита Лівія покладається на один неповний рукопис і дев’ятнадцять набагато пізніших копій, що датуються часом від 400 до 1000 років від оригінального тексту.
Копії інших античних творів так само нечисленні. Наприклад,
- З чотирнадцяти книг „Історії” Тацита (написаної близько 100 р. від Р.Х.) до наших днів збереглися лише чотири з половиною. З шістнадцяти томів його „Анналів” лише десять збереглися повністю. Ми отримали текст цих двох визначних історичних творів лише з двох рукописів, один з яких датується дев’ятим, а інший – одинадцятим століттям.
- „Історія” Фукідіда (близько 460-400 рр. до Р.Х.) дійшла до нас у вигляді кількох уривків на папірусі, датованих початком християнської ери, та восьми рукописів, найдавніший з яких датується приблизно 900 р. від Р.Х.
- Загальна історія Риму Веллія Патеркула збереглася до цього часу лише в одному неповному рукописі, і навіть той пропав у 17-му столітті після того, як його встигли скопіювати.
Для порівняння, текст „Іліади” Гомера більш достовірний. Він засвідчений 643 рукописними копіями, що існують нині, найдавніша з яких відстоїть лише на 400 років від часу написання твору.
Ця інформація спонукає дилетантів ставити під сумнів достовірність античної літератури. Втім, як повідомляє нам Ф.Ф. Брюс, „жоден учений-фахівець з класичної літератури не стане ставити під сумнів автентичність творів Геродота або Фукідіда тільки через те, що найдавніші доступні нам рукописи їхніх творів зроблено через 1300 років після написання оригіналу”. Та навіть працюючи з античними документами, що збереглися в такій невеликій кількості примірників, учені цілком впевнені, що можуть визначити їхню автентичність та достеменний оригінальний текст.