5) Робимо для інших
Це поширена помилка, яку так часто наповнюють духовним смислом, що її іноді годі виявити. Чи ви чули коли-небудь, як добромисний праведник, намагаючись вирятувати людину зі скрути, каже щось на взір: «Якщо ти хочеш любови, то мусиш дарувати любов. Іди знайти того, хто потребує помочі, хто не такий щасливий, і твоя чаша наповниться»? Якщо ви ніколи не чули такого, то або ваше релігійне життя вкрай обмежене, або ви живете на місяці.
Суть у тому, що коли ми служимо іншим, то дістаємо благословення. Віддаючи, ми одержуємо. І допомагаючи, дістаємо поміч. І далі випливає, що цей принцип мав би також стосуватися до пошуку надійних людей. Щоб знаходити стосунки, даруйте стосунки.
І цей принцип, якщо його правильно розуміти, цілком біблійний: «І будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане» (Іс. 58:10). Бог благословляє наше благословення. Йому до вподоби бачити, як Його Церква любить стражденних.
Але проблема полягає в нашій мотивації. Мотивація важлива для Бога, тому що вона визначає нашу поведінку: Бог хоче, щоб ми віддавали, служили й допомагали щедро й жертовно. Але не з порожнечі, самотности чи потреби відчувати любов: «І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!» (1Кор. 13:3).
Натомість ми мусимо віддавати з вдячністю і радісним серцем: «Бог любить того, хто з радістю дає» (2Кор. 9:7). Ми даємо радісно, тому що багато отримали.
І це підводить нас до іншої думки: шукання надійних людей – це не пошук служіння, а пошук духовного виживання. Це не спосіб прислужитися комусь, а вкрай вагомий компонент зростання. І це дуже легко сплутати.
Але припинімо проповідувати і спробуймо заглибитися в суть. Чому багато хто схильний «робити для інших», шукаючи таким чином хибні надійні стосунки? Часто так стається через брак смирення. «Віддавання» у стосунках може компенсувати в нас:
- почуття самотности,
- нездатність просити розради в людей,
- власну безпорадність,
- наше почуття «нижчости».
Ісус навчав, що давати – це більше благословення, ніж приймати (див. Дії 20:35). І багатьом з нас давати легше і приємніше. Однак проблема полягає в тому, що коли пожертвою захищаємо себе, то це насправді приховане себелюбство. У такому разі втрачає і той, хто дає, і той, хто отримує. Просіть Бога, щоб Він допомагав вам приймати і давати так, як належить.
6) Робимо «косметичне покращення особистости»
Ще один марний, але водночас поширений підхід у пошуках надійних людей полягає в тому, що ми намагаємося змінити себе ззовні, не дбаючи про щиру переміну серця. Ці спроби іноді дають нам фальшиву надію («Я роблю позитивні зміни»), однак врешті-решт неабияк розчаровують нас.
Мій шкільний приятель Кейт страшенно тривожився, коли опинявся поряд з людьми. Він хотів мати друзів, але через страх відкритися перед іншими почувався ні в сих, ні в тих. Мені боляче було дивитися, як він ніяковіє на вечірках, не знаючи, куди себе подіти.
Послухавшись поради, Кейт пішов на курси соціяльних технологій. Як для певних потреб це був непоганий курс, він давав змогу познайомитися з людьми. Зокрема там навчали методики питати в людей, «як у них справи». В її основі лежало припущення, що людям подобається говорити про тебе, а тому запитуйте, слухайте – і ви їм сподобаєтеся.
За кільки тижнів ми з Кейтом пішли на вечерю. І сталося щось незвичайне. Зазвичай я брав на себе керування розмовою з ним, відчуваючи його ніяковість. Але того вечора він сказав: «То як поживаєш?»
Я був вражений і приголомшений. І почав відкриватися перед ним, розповівши йому про свої труднощі. «Овва, – подумав я, – Кейт по-справжньому зацікавився мною». Мабуть, починають зароджуватися надійні стосунки!
Я закінчив розповідати про один з моментів свого життя, і запала коротка мовчанка. Опісля Кейт знову спитав: «То як поживаєш?» – удруге за десять хвилин.
Бідний Кейт. Я не наважився тоді сказати, якого він дав маху, адже він так старався. Але було очевидно, що його тривога, навпаки, зростала – настільки, що він нічого не чув із того, що я йому розповів. Кейт насамперед мав би упоратися зі своїм страхом перед близькістю, а не вчитися починати розмову.
Ось іще кілька прикладів косметичного покращення особистости:
- Відвідування культурних заходів, які вас не цікавлять.
- Участь у спортивних подіях, які вам не до вподоби.
- Відвідування церковних спільнот, які годяться для зустрічей з людьми, але нічого не дають вам духовно.
- Спілкування з людьми, які вам не до вподоби, тому що через них ви могли би налагодити інші контакти.
Це хибне рішення перешкоджає зростанню справжнього «я». Справжнє «я» ховається глибоко в душі, і його місце посідає хибне «я» зі своїм «псевдожиттям». Пам’ятайте, що Бог хоче досягти належного функціонування «кожного члена» Його тіла (див. Еф. 4:16). Ви один із тих членів. Попросіть Бога допомогти вам стати унікальною особою, такою, якою Він вас замислив. І та особа значно швидше налагодить надійні стосунки, ніж удавана.
7) Робимо наодинці
Це хибне рішення подаємо останнім з певної причини. «Робимо наодинці» – остання надія тих, хто випробував попередні шість хибних рішень. Саме до нього вдаються люди, що втратили надію на стосунки. Це місце безмовного відчаю.
Коли ви робите те саме, протилежне, забагато, нічого, для інших, для себе і зазнаєте цілковитої невдачі, то зрештою мусите подивитися на себе в дзеркало. Вже саме існування такої дилеми – це присуд, спрямований проти вас. І він примушує вас примиритися з кількома думками:
- Ви не спроможні знайти надійних людей.
- Ви не годитеся.
- Ви просили забагато.
- Ви не можете чинити як належить.
- Ви занадто травмовані для надійних стосунків.
- Ви не досить духовні.
Зазвичай люди, які вдаються до цього останнього хибного рішення, не здіймають надто великого галасу. Їхнє життя впорядковане. Вони поринають у роботу, служіння або в якісь інші достойні сфери. І намагаються не думати про те, що роблять наодинці.
Усамітнена частина душі – це не якась нахабна чи вимоглива сутність. Вона схильна вмирати тихо, поступово марніючи, як голодне немовля. Через деякий час ви вже не відчуватимете страху перед самотністю. У той момент біль меншає, однак більшає рана. Якщо ви саме в такому становищі, то якась частка вас ще жива. Ви читаєте цю книжку – навіть якщо до краю втомлені, цинічні й позбавлені надії. Але ви робите крок.
Через те, що це останнє хибне рішення дуже поширене й болісне, ми приділимо йому трохи більше уваги в наступному розділі, досліджуючи причини самоізоляції від взаємин.
Ваша самотність дуже болісна для Бога. Він знає, що ви мусите пережити. І навіть більше, Він хоче відвернути вас від тих семи смертних хибних рішень і вивести на правильний шлях. Читаючи наступний розділ, просіть Бога, щоб Він показав вам «дорогу життя» (Пс. 16:11). Дорога до надійности – це саме той шлях, яким Він хоче піти поряд з вами.