Алісон, жінка в моїй групі з розвитку особистости, страждала через хлопця, з яким щойно розійшлася. Здавалося, вона вчинила правильно. Хлопець брехав кілька разів, не виявляв великої любови до неї. Однак Алісон все одно бракувало його. Тож вона попросила групу висловити свою думку з цього приводу.
Пітер, який сидів навпроти неї, мало не вибухнув. «Алісон, – сказав він. – Це божевілля! Він не заслуговує тебе! Він брехав, він тебе скривдив і скривдить тебе знову. Він не вартий тебе!»
Алісон подумала хвилину, а тоді сказала: «Пітере, ти не даєш мені змоги сумувати».
Мудрі слова Алісон. Але що ж усе-таки вони означають?
Те, що ми не можемо забути будь-кого, поки не відчуємо того, що називається амбівалентність – поєднання добрих і поганих почуттів щодо них. Саме з цим пов’язано забування і прощення. Алісон потребувала відчуття, що їй бракує добрих рис характеру її друга, а також ненависти до поганих рис, які завдавали їй болю.
Алісон визнала, що Пітер, ревниво захищаючи її, знецінював її старого кавалера. Він вважав чоловіка чимось далеко меншим, ніж він насправді був, меншим, ніж його сотворив Бог. Чому? Тому що саме так люди на кшталт Пітера намагаються впоратися з втратою. «Якщо я буду думати про їхні погані якості, – кажуть вони собі, – боляче не буде, і я не надто сильно потребуватиму їх».
І саме в цьому суть четвертого процесу, який веде до усамітнення: знецінення руйнує любов, яка могла би врятувати нас. Воно захищає нас від болю, пов’язаного з проханням про допомогу. Це ментальність «кислого винограду»: «Той виноград, якого я хотів, мабуть, все одно недобрий». У перекладі це означає: «Я справді хотів того винограду. Оскільки я не можу його з’їсти, мені боляче, і цей біль мені не до вподоби. А якщо я вважатиму виноград недобрим, то мій біль стихне».
Якщо ви схильні до знецінення, то ось деякі риси, які у вас можуть бути:
- Коли я втрачаю щось, то хутко знаходжу причину, що втрата не має значення.
- Коли я втрачаю стосунки, то думки про негативні риси іншої особи допомагають мені подолати втрату.
- Коли люди говорять про те, що чогось хочуть (новий дім, переглянути фільм, нових стосунків), мій розум моментально перескакує на думку, що не гаразд з таким бажанням (дім зле розпланований, кіно дощенту рознесли критики, ця особа не годиться для вас).
- Коли я очікую одержати щось, то стримую себе від надмірної радости, знецінюючи цей факт (мабуть, це не допоможе, я не дістану підвищення, він ніколи би пішов між люди зі мною).
Знецінення позбавляє нас радости, потреб, бажань і поривань. Воно захищає нас від ризику, залишаючи нас мертвими в нутрі. Ви не живі, поки не маєте потреби. Як стверджує назва популярної пісні: «Я не хочу того, чого не маю». Це знецінення: ми відрікаємося від того, чого не маємо.
Звідки походить знецінення? Знецінення – це засіб самозбереження, який ми вживаємо тоді, коли не досягли успіху в любові. Налагодження стосунків вимагає праці. Вона досить ризикована і вимагає смирення, навіть з надійними людьми. Але якщо ви перебуваєте поряд з нечуйними людьми, то це вже не просто праця. Це радше тортури.
Що може завдати більшого болю, ніж марний пошук любови. Як оголене нервове закінчення у вашому тілі, ваша потреба чекає, оголена й незахищена, сповнена невимовного голоду. І якщо по той бік стосунків немає жодного відгуку, заспокоєння, розради і піклування, прохання про любов завдає нестерпного болю.
Щоб компенсувати такого роду емоційні муки, ми знецінюємо те, чого потребуємо. Пошук причин усілякого роду, чому ми не потребуємо його або її, допомагає нам перебиватися далі. Йов розумів ризики невзаємної любови: «Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього» (Йов 6:14). Іншими словами, якщо якісь людські взаємини позбавлені любови, то я можу навіть відвернутися від близькости з Богом.
Що може робити особа, яка знецінює? Чи робите ви добрих людей поганими? Чи уникаєте ви ризиків, вдаючись до знецінення? Якщо так, то ось кілька засобів, що допоможуть вам позбутися цієї моделі поведінки:
- Усвідомте, що вас сотворено для потреби, і що навіть сам Бог має жадання, і це ми бачимо на прикладі Христа, який оплакував нерозкаяних людей: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!» (Мт. 23:37). Потреба – це добра частина вас.
- Помічайте свої слова й думки, які знецінюють інших. Розпитайте друзів, чи схильні ви до знецінювання. Можливо, їхня відповідь здивує вас!
- Досліджуйте моделі поведінки. Чи знецінюєте ви радше тоді, коли справді чогось хочете? Нещодавно мій друг пішов на театральне прослуховування, щоб отримати роль у церковній виставі. Йому подобалося грати на сцені, і він неабияк бажав взяти участь у програмі. Однак згодом, розповідаючи мені про це, він сказав: «Байдуже, це лише церковна вистава». Часто інтенсивність нашого знецінення відображає силу нашої потреби.
- Працюйте над тим, щоб принести свої потреби в стосунки. Люди, які схильні до знецінення, мають незвичайно глибокий страх залишитися самотніми і злиденними. Знайдіть надійних людей, які допоможуть вам досвідчити свої потреби, не травмуючи вас.