Нещодавно мені не давала спокою невідступна думка про свого старого приятеля Кена, якого я знав ще задовго до одруження. Я часто пригадував те, що сталася між нами багато років тому.
Я глибоко скривдив його, коли не був поряд з ним у дуже важкий для нього час – запевнивши його перед тим, що прийду. Я занедбав нашу дружбу. Мій вчинок годі виправдати. І я навіть не намагався цього робити, хоча мені таки було жаль, і я розповів йому про це. Ми перемовилися кількома словами, і на тому все скінчилося. Тоді він нечасто про це згадував, але я знав, що справді скривдив його.
Ми з Кеном лишалися друзями багато років після тієї події, і він ніколи вже не торкався тієї теми. Ми обидва одружилися, мали дітей і жили своїм життям. Ми намагалися підтримувати контакти і не випускати один одного з очей.
Але голос у моїй голові ніяк не хотів змовкати, а тому я вирішив, що, мабуть, маю приділити йому деяку увагу. Я мушу проникливо ставитися до своїх покаянних почуттів. Іноді вони пов’язані сумлінням, іноді з Богом, а іноді з недоброю піцою, яку я з’їв минулого вечора. Однак я відчув, що цього разу мушу якимось чином діяти.
Я подзвонив Кенові одного пізнього вечора і сказав йому: «З якоїсь причини я відчуваю муки сумління, тому що образив тебе кілька років тому. І не знаю, чи треба мені просити в тебе прощення за це. А що ти думаєш із цього приводу?»
Кен подумав кілька секунд і сказав: «Іди спати. Я вже тоді простив тобі. Я знав, що ти дуже шкодуєш про кривду, яку мені вчинив. І, щиро кажучи, мене далеко більше цікавлять всі інші наші стосунки, ніж та подія. Ця рана вже загоїлася, і я сказав би тобі, якби це було не так».
І я пішов спати. Я справді не знаю, що викликало те почуття. Можливо, що власний брак прощення я переніс на Кена. Але хоч якою була причина, суть цієї історії ось у чому: надійні люди ведуть нас дорогою прощення.
Надійні люди схильні прощати, як ми вже дізналися в Розділі 7. Вони відмовилися від ідеалістичної вимоги досконалости – як до себе, так і до інших. Вони знають, що повсякчас потребують божественного і людського «прощення боргу». І вони готові до невдач та розчарувань від тих, кого люблять. В їхньому всесвіті це річ нормальна, щось таке, до чого вони звикли.
Вони знайомі з втратами і гріхами цього світу, подібно до того, як спізнавав горе Ісус – «погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами» (Іс. 53:3). Вони не борються зі слабкостями, не обурюються і не сердяться. Вони знають, що саме такий світ після гріхопадіння й аж до вічности. Вони знають, що любов набагато важливіша, ніж закорінення в минулому, якщо минуле належно переосмислене і всі його проблеми вирішено. Вони також знають, як сильно ви потребуєте пізнати прощення.
Відкрийте для себе обидві сторони прощення. Використовуйте стосунки з надійними людьми, щоб засвоїти дві навички прощення.
1) Учіться приймати прощення
Одержуючи прощення в стосунках, ми направду знаємо, що таке «бути вдома». Отримати прощення за свої гріхи, слабкості, вади і зло означає знайти примирення. Це означає, що хтось знає про них і не осуджує нас.
Приймаючи прощення, ми дістаємо змогу інтегрувати ті частини себе, які зазнали осуду й догани. Коли ми досвідчуємо того, хто приймає нас такими, якими ми є, то це і нам дозволяє прийняти себе такими, які ми насправді. Іншими словами, частини нашої душі перестають боротися, нищити одна одну. Вони починають працювати разом, неначе зчеплені шестерні в добре відрегульованій машині.
Ось декілька навичок, пов’язаних з прийняттям прощення:
- Вчіться вибачатися.
- Вчіться відчувати співчуття, а не вину, коли завдаєте болю іншим.
- Вчіться визнавати свої провини без раціоналізації чи пошуку виправдань.
- Вчіться запитувати: «Чи ти пробачиш мене за те, що я завдав тобі кривду?»
- Вчіться приймати прощення, не намагаючись покрити свою провину або заплатити за переступ.
- Вчіться приймати любов, яка знає, що ми слабкі, і все одно любить нас.
2) Вчіться дарувати прощення
Люди, яким прощають, і самі прощають. Коли ваші надійні люди дивляться вам у вічі, знаючи, що ви підвели їх, і кажуть: «Іди спати», – до вас приходить безмежна полегкість, любов і дяка. Ви стаєте євангелистом прощення.
Добра новина, яка стосується прощення, пов’язана з тим, що воно насправді пов’язане не лише з особою, яка скривдила вас. Прощення звільняє зловмисника, хоча він може лишатися непокаянним, запеклим або мертвим. Але на ще глибшому рівні прощення звільняє вас самого.
Коли ми використовуємо надійних людей, щоб звільнитися від емоційних боргів, ми звільняємося від минулого. Звільняємося від рабства болісних спогадів і досвіду. Звільняємося від потреби почути вибачення зловмисника, перш ніж зможемо і далі жити спокійно. І також отримуємо свободу любити інших людей, які виявляють більше турботи, ніж зловмисник.
Коли Ісус попередив нас, що «коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт. 6:15), – Він навчав нас не стільки про спасіння, як про духовну реальність нашого життя. Якщо ми не будемо пам’ятати чужі кривди, очікуючи на справедливість, то меншою мірою зможемо прийняти свободу прощення, подарованого нам. Прощення – це вулиця з двостороннім рухом. Нам потрібні обидва ці вміння.
Ось деякі речі, що ви можете робити з надійними людьми, які допоможуть вам вирішити цю вагому проблему, пов’язану з характером:
- Зізнайтеся в кривдах, які ви завдали іншим.
- Зізнайтеся в кривдах, які вони завдали вам.
- Використовуйте стосунки, щоб подолати власні негативні емоції, пов’язані з кривдою, такі як біль, сум, гнів і ганьба.
- Користайте з рис характеру своїх надійних людей, яких не вистачало вам у ваших кривдниках. Пам’ятайте, що коли ви позбудетеся потреби в комусь, то ця особа втрачає силу кривдити вас.
- Осмисліть своє бажання помсти і негайної справедливости.
- Учіться оплакувати це бажання і приймати реальність.
Ваші надійні люди будуть поряд з вами впродовж цього складного, але вкрай потрібного процесу росту. Можливо, вам доведеться мінятися з ними місцями. Якщо вам треба позбутися кривди, ви зможете на них покластися. Коли настане їхня черга, то ви могли би стати для них опорою.