Хуліган та Іринка
«Хлопець з тавром хулігана, яке цілком заслужив своєю поведінкою на уроках, перервах і поза школою стосовно вчителів і учнів. Грубіян, навіть вульгарний. У цьому ж класі вчиться Іра. Цілковита протилежність цього хлопця: спокійна, врівноважена, дуже добра учениця. Але аж ніяк не красуня. У неї навіть занадто повненьке личко як на таку тендітну фігурку. І взагалі нічого особливого – звичайні очі, волосся. Навіть ніс трохи задертий. Подібних до неї в класі принаймні кілька, а в школі ціла купа. Отже, Іра. Якраз ішла сама зі школи. В якийсь момент побачила, що він іде за нею. Зі страхом подумала, що хоче її побити. Йшла щораз більш схвильована, побачивши, що ні сповільнення, ні прискорення кроку не допомагає. Здогадувалась, що він лише чекає нагоди, коли не буде жодних свідків. Ішла і питала свого сумління: про що йому йдеться, що його зачепило, чим його спровокувала, за що хоче її побити. Найбільше боялася заходити до під’їзду свого будинку, переконана, що саме там на неї нападе. Але не було ради. Сповільнила крок. А коли була вже зовсім близько, зірвалася, якомога швидше добігла до дверей і – вихором сходами на перший поверх. Задзвонила. Молилася, щоб мама відчинила негайно, і прислухалася з биттям серця, чи він не біжить сходами. Але на сходах панувала тиша. До квартири влетіла з таким розгоном, що ледве не перекинула маму. Та привітала її здивовано:
– Ірино, чи ти здуріла? Що діється?
– Ах, нічого.
Не знала, як приховати хвилювання. Підійшла до вікна. Обережно подивилася з-за фіранки. Серце знову забилося з переляку. Він стояв і дивився на її вікно. «Ого, навіть знає, де я живу». Пополудні вже нікуди не виходила. Аж мама здивувалась:
– Справді не маєш сьогодні жодних справ?
Не вийшла, хоч він через деякий час зник з-під дому.
Вранці перед виходом до школи про всяк випадок визирнула з-за фіранки. Стоїть. Перелякана, шукала порятунку. Єдиним способом був татусь, що саме виходив з дому.
– Підвези мене, будь ласка, до школи.
– Ти ж знаєш, що це не по дорозі. Ще маєш досить часу.
Випросила поцілунками. Погодився. Коли виходили з під’їзду, зиркнула. Стоїть. З опущеними очима, тримаючись за руку батька, пройшла повз нього, побоюючись, чи не вдарить ззаду.
У школі все були ніби нормально. З тією невеликою відмінністю, що не було жодних сварок між ним і вчителями. Але не втратила пильності. Зі школи поверталася з приятелем. Коли переходили вулицю, спостерегла, що він іде за ними. З вікна, до якого відразу підійшла, прийшовши додому, побачила тільки завершення бійки, яку він зчинив з хлопцем, що її проводжав. Про всяк випадок і цього дня не виходила з дому. Наступного ранку знову випросила, щоб її відвіз тато, незважаючи на його слова «Якщо думаєш, що так буде щодня, то глибоко помиляєшся».
У школі все було так, як звичайно, хіба тільки він уперше в житті був готовий до уроків, виконав домашні завдання і добре відповідав. Однак зі школи вийшла з товаришкою. Бачила, що він іде за ними на певній відстані. Пополудні знову сиділа вдома. Наступного дня перед виходом до школи визирнула через вікно. Нікого. Зітхнула з полегшенням. Тим більше, що тато мусив вийти на роботу раніше, а просити маму, щоб та провела її до школи, не хотіла. Обережно вихилилася з під’їзду. І майже віч-на-віч зіткнулася з ним. Застигла. Втікати було запізно. Зрештою, не мала б навіть як. Ноги були як із вати. А він промовив тоном лагідного телятка:
– Доброго дня, Іринко. Дозволь, допоможу тобі нести портфель. Чи можна провести тебе до школи?
Ірина остовпіла. Ця пропозиція і ці слова, з якими звернувся до неї… За мить остовпіла знову ще більше. Це сталося, коли врешті зрозуміла, що він закохався в неї.
Не поспішай
Дівчата хочуть бути модними, і це надто рано змушує їх шукати «своїх» хлопців. Дівчина погано почувається, якщо не має такої ж модної блузки, спіднички або взуття, як її товаришки. Вона навіть може вважати себе гіршою від інших, коли не має хлопця, а бачить, що всі знайомі дівчата вже мають кавалерів, з котрими зустрічаються. Однак є й такі дівчата, які не зважають на таку моду. На їхню думку, спочатку потрібно закінчити школу, пізнати людей та їхні характери, здобути певні знання, щоб у майбутньому зробити розумний вибір. І вони мають рацію. Стан закоханості в молодому віці супроводжується почуттєвою лихоманкою, а це не допомагає ні навчанню, ні пізнанню іншої людини.
У молодечому віці людина росте і постійно змінюється як фізично, так і психічно, тому іноді її почуття можуть бути досить поверховими. Дівчина, котра в п’ятнадцятирічному віці була чарівна і мила, через декілька років може стати непривабливою. А все тому, що гарненька голова виявилася пустою. Також бувають хлопці, котрі у свої п’ятнадцять не одній дівчині закрутили голову, а в двадцять від них відвертаються усі дівчата, бо вони палять і п’ють по-чорному. Інколи об’єкт давніх почуттів може лише розсмішити, навіть якщо йдеться не про такі значні зміни.
Мінливість і розвиток молодої особи стає причиною того, що перше кохання здебільшого не буває тривалим. Тому ті, хто обережно виявляють свої почуття або відмовляються від них, чинять розсудливо. У таких випадках перша любов залишається приємним спогадом, про неї згадують з посмішкою.
Наскільки я пам’ятаю, Іринка не відмовила бешкетникові у своїй симпатії, але зустрічі та серйозні почуття відклала на наступні роки. Щоб звернути на себе увагу, невинно закоханий хлопець почав добре поводитися і ліпше вчитися. Я дуже сумніваюся в тому, що він би змінився, якби вона йому все дозволила.
Тому мудро чинять молоді люди, котрі не захоплюються надто довгими та пристрасними поцілунками, які можуть пробудити в них прагнення, на задоволення яких ще не настав час. Не кожна дівчина знає про те, що в хлопця такі прагнення пробуджуються дуже легко.
Ми не акцентували на загрозі зараження вірусом ВІЛ та венеричними хворобами, а також на незапланованій вагітності. Ці проблеми актуальні навіть у Швеції та США, незважаючи на те, що в цих країнах засоби контрацепції загальнодоступні.