Поняття “індуїзму” викарбувалося щойно в англійську колоніальну епоху. Нинішні релігієзнавці радше говорять про “інду-релігії”, бо немає єдиного індуїзму, а лише різні релігії, що існують поруч і інколи змішуються, як от ведизм, вішнуїзм, шіваїзм, шейктизм та інші.
Характерним явищем індійських релігій є поєднання релігії та філософії. В Індії філософія – “це релігійне бачення, а релігія – філософія, якою живуть” (Waldenfels 127). Тим-то культура і релігія невіддільні. Багато людей на Заході пов’язують сьогодні індуїзм радше з конкретною життєвою позицією, як от дотримання толерантності, ненасильства, воля до миру та пошанування природи.
Індійські релігії характеризуються циклічним баченням. Все в світі повторюється. Це циклічне бачення виражається також і в уявленні про перевтілення. Індійська релігія не є історичною релігією. Вона ґрунтується на міфах. На противагу до буддизму, в індуїзмі існує уявлення про Бога як Особу. Індуїзму відомі різні боги, але під ними він розуміє міфологічні постаті. Але кінець-кінцем в індуїзмі йдеться про те, щоб присвятити себе в любові Богові.
Найдавніші релігійні письмена індуїзму – це веди (від 1200 р. до нар. Христа – до 100 р. після нар. Христа). Водночас відомо багато інших релігійних писань. Улюбленими серед них, наприклад, є упанішади, в яких знаходимо багаті духовним змістом роздуми над сутністю людського буття та світу.
Типовим для індуїзму є також так званий “інклюзивізм”. Ми приймаємо в себе чуже, інородне. Правда, воно не залишається чужим, а приймається у власний світ та перемінюється. Індуїсти можуть навіть Ісуса прийняти як міф, але Ісус як історичний факт, що вимагає зміни в людині, залишається для них чужим. І коли щось їм незрозуміле, воно загалом поборюється, як це часто виявляється в нетолерантному ставленні до мусульман та християн.
У діалозі з індуїзмом ми заново можемо відкрити християнське богослов’я створення. Біблія також дивиться на створений світ як на перший великий дарунок Бога людям. І створений світ для нас, християн, пронизаний Божим Духом. Ми можемо зустріти Бога скрізь у природі.
Ісус відкрив нам очі на те, що в природних речах ми знаходимо тотожність нашого зв’язку з Богом. Ісус називає себе виноградиною (пор. Ів. 15:5). Коли я розважаю над словом “виноградина”, пізнаю щось суттєве про Бога та про Ісуса Христа і Його відносини з людиною. Як гілка висить на виноградині і черпає свою силу з неї, так і моє життя тільки тоді стане плідним, коли я перебуватиму в Христі та сповнюватимуся Його Духом.
* *
За багатьма богами, яких визнають індійці, стоїть один незбагненний Бог. Коли ми в християнстві вшановуємо Святих і в наших церквах зображаємо їх, то це, безперечно, знаходить схожість з індуїстським розумінням божественності. Звичайно, у Святих ми не бачимо богів, але віримо, що Бог в особливий спосіб перемінив їх та дав нам як наших заступників.
Ми завжди молимося до Бога. Але також маємо право просити Святих вступатися за нас перед Богом. Тут, звісна річ, виповнюється туга, яка виражається також в індуїстській релігії: Бог стає конкретним, у повсякденному житті ми оточені помічними силами Бога – Ангелами, які нас супроводжують, та Святими, які перебувають у Бога, але – як люди – ближчі до наших потреб, аніж Бог, Який видається нам часто далеким та незвіданим.