Три Євангелія переповідають випадок, коли батьки зібралися навколо Ісуса, держачи своїх немовлят і дітей, щоб Він торкнувся їх (див. Мт. 19; Мр. 10; Лк. 18). Святе Письмо каже, що Він «їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Мр. 10:16). Хоча нині батьки особливо оберігають своїх дітей від чужинців, утім їм завжди був властивий страх наразити своїх чад на небезпеку. Батьки, які так сильно хотіли, щоб Христос торкнувся, потримав і благословив їхніх дітей, мали відчувати, що Він з великою любов’ю ставиться до цих малих.
Попри те, що батьки були переконані в тому, що Ісус притягував до Себе дітей, це не означає, що діти неминуче мали тягтися до Нього; однак ніде немає згадок про те, що вони уникали Його дотику. Ми всі знаємо, що діти добре відчувають, з ким їм буде весело, а з ким зовсім не хотілося б бути. Мої онуки – це радість мого серця, і нам до вподоби бути разом, однак я маю підозру, що вони по-особливому люблять свого татка. Недавно чотирирічний Калеб прошепотів на вухо Рікові: «Татку, ти мій улюблений друг». Їм до вподоби бути поруч з Ріком, тому що він – король веселунів! Він жвавий та голосний; він любить лоскотати, гратися і сміятися, а також утинати всілякі божевільні штуки, від яких вони шаленіють.
Нещодавно, на день дідуся і бабусі, у початковій школі наших онуків ми відвідали клас Кейлі і Кесиді та пішли з ними на ігровий майданчик перепочити. Я, ретельно дотримуючись правил, сіла з іншими законослухняними батьками під накриттям у тій частині майданчика, де діти обідали. Рік пробіг повз мене, ведучи за собою нашу восьмирічну онуку Кейлі і шестирічну Кесиді. Він крикнув через плече: «Я пограюся з дівчатами на майданчику!» Звісно, це змусило мене занервувати. «Чи мав би він робити це? Чи це не суперечить шкільним правилам?» Вже за секунди невеличкий гурт першокласників, приваблений голосним сміхом і радісними викриками, зібрався навколо Ріка, який грався з нашими онучками в галасливу гру «Червоне світло, зелене світло». Невдовзі десятки хлопчиків і дівчаток, кричачи, бігли до Ріка, коли він казав «зелене світло», а згодом верещали з удаваним жахом, коли він гнав їх назад на їхню територію на «червоне світло». І через весь цей бучний гамір і сміх я почула щасливий вигук Кейлі: «Там, де мій татко, завжди свято!» І це таки правда.
Діти добре знають! Діти знають, коли з кимось весело. Коли Ісус брав дітей в обійми, пригортав і цілував їх так, як може лише Богочоловік, то я можу лише уявити всі ті дитячі реготи. Цікаво, чи Він колись притягав до Себе дитину і шепотів їй на вухо: «Бачиш оте дерево? Я сотворив це дерево! Хіба воно не чудове?» Він спілкувався з ними так, що вони хотіли бути поряд з Ним. Це багато що говорить нам про те, ким Він був.
І не тільки діти любили Ісуса; юрми дорослих так часто ходили за Ним повсюди, що Йому іноді було важко усамітнитися в молитві.
Той факт, що люди були поряд з Христом повсякчас, не означає, що Він Своєю красою засліплював усіх. Властиво, у Біблії читаємо: «Не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!» (Іс. 53:2). Якась невимовна Ісусова харизма притягувала людей до Нього; щось привабливе було в Його життєвій поставі і способі спілкування з людьми. Він був тією людиною, з якою іншим хотілося бути поряд.
І тому не дивно, що Ісуса запрошували на чимало свят. Ми з вами не запрошуємо хмурних, нудних людей на свято – хіба лиш з обов’язку. Ми намагаємося запрошувати цікавих і веселих людей, які можуть пожвавити й збагатити атмосферу свята.
І мене зацікавило також, що Ісуса не тільки запрошували на чимало свят, але й що чимало Його історій пов’язані зі святами. Здебільшого, у них йдеться про те, кого було запрошено на свято, а кого ні. І це зовсім не дивно, коли зважити на те, як Христос тішився життям. Ісуса настільки поглинала атмосфера свята, що деякі люди називали Його ненажерою і п’яницею.
Ісус не був п’яницею. Він був лише товариським чоловіком, людиною, яка полюбляла спілкування, а не воліла сидіти в кутку, як пальма в горщику. І людям це подобалося. Ісусове ставлення до життя демонструє нам, що Він був людиною радости.