На самому початку свого подружжя я не мала великого досвіду розв’язання конфліктів. Коли між нами з Ріком виникала незгода і я мала на нього кривду, мені не дуже хотілося миритися з ним, хоча він, здавалося, був готовий залагодити суперечності. Я чекала, доки розвіються негативні почуття, щоб ми знову відчули взаємну прихильність, але години минали і негативні почуття залишалися. Я не розуміла, чому не можу зарадити своїм почуттям, і далі поводилася так само в кожній подальшій суперечці.
Зрештою хтось поділився зі мною принципом, який змінив наші стосунки: від того, що ми думаємо, залежить, як ми діємо, а від того, як ми діємо, залежить, що ми відчуваємо. Я діяла на підставі переконання, що перед тим, як зможу інакше мислити, мушу інакше почувати себе. Але насправді ця формула має зворотну дію: спершу змінюється мислення, далі – наші вчинки, і тільки тоді – почуття. Замість того, щоб чекати, поки зміняться мої почуття, і тоді виявляти прощення, мені потрібно було змінити свої думки. Замість того, щоб згадувати наші суперечності, потрібно було подумки згадати Боже Слово. Коли мої думки ступлять на правильний шлях і перебуватимуть у гармонії з Божими приписами щодо стосунків, я зможу робити правильний вибір, незалежно від своїх почуттів. Рік говорив чимало разів: «Не почуття торують дорогу до діл, а діла до почуттів».
І саме тому дуже добре, що радість – це щось більше, ніж почуття. Біблія каже в Посланні до филип’ян 4:4: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» Ви не зможете наказувати почуттям, однак можете керувати своєю думкою і ділами. Бог розповідає нам, як ми маємо мислити і як маємо поводитися, знаючи, що почуття останніми підпадуть під нашу владу.
Як ми вже казали раніше, радість – це тверде переконання про Бога, спокійна впевненість у Богові і непохитне рішення підносити хвалу до Бога. Щоб мати таке тверде переконання, потрібно знати, хто такий Бог. Ми маємо правильно мислити про Нього.
Ми вже згадували уривок з Послання Якова 1:2-4 в Розділі 2, однак варто нагадати собі ці вірші ще раз: «Вважайте це за найбільший дар, друзі, коли іспити та проби приходять до вас зусібіч. Ви знаєте, що у хвилину випробувань життя вашої віри виходить на світ і показує свою правдиву сутність. Тож не прагніть визволитися з будь-яких лих дочасно. Нехай вони зроблять своє діло, щоб ви були зрілі та досконалі, і вам нічого не бракувало» («Послання»).
В інших перекладах маємо: «Уважайте за найвищу радість», коли будете стикатися з труднощами. Деякі формулюють це ще інакше: «Визнавайте великою нагодою для радости те, що на вашому шляху будуть випробування і тривоги». Вважати. Визнавати. Це слова, які пов’язані з нашим розумом. Як ми міркуємо. Як оцінюємо своє становище.
Цей уривок з Писання розповідає, що радість починається з розуму. Як ми побачимо згодом у книжці, радість також пов’язана з нашим серцем, емоціями і внутрішньою поставою. Кінець кінцем радість зводиться до того, що ми робимо. Однак вона починається з нового способу мислення, який змінює те, як ми реагуємо на проби у своєму житті.
Коли ми побачимо Бога таким, яким Він є насправді, у нашому погляді на життя відбудеться фундаментальний здвиг. Саме про це і йдеться в цій частині.