Аміттай (правильний, вірний, справжній): Батько пророка Йони (Йони 1:1; 2 Царів 14:25).
Аммігуд (нарід хвали):
- Єфремівець, начальник Єфремового племени, батько Елішама і через нього, – предок Ісуса Навина (1 Хронік 7:26; 4 Мойс. 1:10; 2:18; 7:48, 53; 10:22).
- Симеонівець, батько Шемуїла (4 Мойс. 34:20).
- Батько Талмая, гешурського царя (2 Самуїл. 13:37).
- Батько Педаїла, князя Нефталимового племени (4 Мойс. 34:28).
- Батько Утая, з нащадків Переца, сина Юди (1 Хронік 9:4).
Аммізавад (нарід Подавця, Постачальника, цебто Бога): Син Бенаї, керував третім відділом Давидової армії (1 Хронік 27:6).
Амміїлів (Божий нарід):
- Син Ґемалліїв, розвідувач Ханаану, з Данового племени (4 Мойс. 13:12).
- Батько Махіра з Ло-Девару (2 Самуїл. 9:4,5; 17:27).
- Шостий син Овед-Едома, придверний храму (1 Хронік 26:4,5).
- Батько Вірсавії (1 Хронік 3:5), названий в 2 Самуїл. 11:3 Еліямом.
Аммінадав, Амінадав (один із людей князя, за іншим поясненням – мій нарід охочий):
- Тесть Аарона (2 Мойс. 6:23).
- Син Арама чи Рама, батько Наассона або Нахшона, один із предків Ісуса Христа (Мт. 1:4; Лк. 3:33; 4 Мойс. 1:7; 2:3; Рути 4:19,20; 1 Хронік 2.10).
- Зверхник 112 синів Уззіїла (1 Хронік 15:10, 11).
- Їшгар, син Кегатів, в 1 Хронік 6:22, укр. 6:7, чи не помилково називається Аммінадавом (2 Мойс. 6:18,21; 4 Мойс. 3:19; 16:1; 1 Хронік 5:28; 6:3).
Аммішаддай (нарід Всемогутнього): Батько Ахіезера, князь Данового племени під час виходу (4 Мойс. 1:12; 2:25; 7:66,71; 10:25).
Аммон, аммонітяни (сини слави або популярности, горяни, верховинці): Походять від Бен-Аммі, сина молодшої дочки Лота (1 Мойс. 19:38). Порівняйте Псальму 82:7,8. Аммонітяни часто згадуються в Біблії разом із моавітянами й семітами під цією самою назвою. Порівняйте Суддів 10:6; Хронік 20:1; Софонії 2:8. Їхня територія точно не визначена. Біблія говорить, що вони жили на своїх місцях і поток Яббок був їхньою границею (5 Мойс. 2:20,37; 3:16; 4 Мойс. 21:24. Їхня столиця – Рабба або Аммон-Рабба над Яббоком. Мойсеєві не дозволялось воювати з ними (5 Мойс. 2:19). Амоннітяни були ідолопоклонниками, їхнім найголовнішим божком був Молох (1 Царів 11:5-7; 2 Царів 23:13; Суддів 11).
Амнон (вірний):
- Найстарший син Давида від їзреелітянки Ахіноам, народився в Хевроні. Авесалом убив його за те, що він збезчестив і знеславив його сестру Тамару (2 Самуїл. 13:1-29).
- Син Симеонів (1 Хронік 4:20).
Амон (будівничий):
- Один із начальників (зверхників, губернаторів) Ахава в Єрусалимі (1 Царів 22:26; 2 Хронік 18:25).
- 14-ий цар Юдеї, наступник свого батька Манасії; зацарював у віці 22 років, царював два роки в Єрусалимі. Два роки пізніше його слуги вчинили змову та вбили його в його домі (2 Царів 21:18-26; 2 Хронік 33:21-25).
Амореяни, аморії (жителі верховин, горяни): Один із головних народів, який посідав країну Ханаан до завоювання її Ізраїлем. Як мешканці гористих частин краю, вони були різкою протилежністю до ханаанеян, які жили по рівнинах, долинах і низовинах (4 Мойс. 13:29; 1 Мойс. 14:7; 5 Мойс. 1:7, 20, 44; Ісуса Навина 5:1; 10:6; 11:3). Амореяни спочатку заселювали головним чином неродючу гористу територію на захід від Мертвого моря, що називалася Ен-Ґеді. Звідси вони поширили своє володіння на захід до Хеврону. В часі інвазії на країну, їхній цар Сихон володів пасовищною землею на південь від потоку Яббоку. Ця пребагата суцільна смуга землі граничила на півночі з потоком Яббоком, на півдні з потоком Арноном, на заході з Йорданом і на сході з пустинею (Суддів 11:21,22; 4 Мойс. 21:31; Книга Ісуса Навина 12: 2, 3; 13:4, 10). Це наймогутніше плем’я Ханаану поступово поширювало своє володіння на чужу територію моавитян і аммонітян і їхня експансія розвинулася аж до підніжжя гори Гермону (5 Мойс. 3:8; 4:48), включно з Ґілеядом, Башаном і Йорданською долиною на сході річки (5 Мойс. 3:10; 4:49).
Амос (тягар):
- Юдейський пророк, уродженець Текої в Юдеї, 6 миль на південь від Вифлеєму. Був вівчарем і садівником-оброблювачем диких фігових дерев. Святий Дух покликав його на пророка, хоч він не був у пророцькій школі (Амоса 1:1; 7:14,15). Бет-Ел був головною сценою його проповідування. Первосвященик Амація намагався звинуватити його перед царем у зраді (Амоса 7:10-17). Можливо, що його хвилюючі промови побуджували бідних пригноблених людей до бунту. Подорожував із Юдеї до Північного Царства Ізраїля або Єфрему, де пророкував коротко. Вернувшись до свого дому, Амос, правдоподібно, записав свої промови. Ми дуже мало знаємо про його пізнішу працю й долю. Треба припускати, що він помер природною смертю в своїм власнім домі.
- Предок Ісуса Христа (Лк. 3:25).
Амоц, Амос (сильний): Батько пророка Ісаї; за рабинською традицією, брат юдейського царя Амації (Ісаї 1:1 і 2 Царів 19:2,20; 20:1; 2 Хронік 25:1-28).
Амплія (великий): Християнин у Римі (Рим. 16:8).
Амрам, Хамран (піднесений нарід):
- Батько Мойсея, левит із дому Кегатова (2 Мойс. 6:18,20).
- Один із синів Банаєвих за часів Езри (Езри 10:34).
Амрафел (доглядач божків): Цар Шинеару (або Вавилонії), який приєднався до переможного нападу царя Еламу Кедор-Лаомера на царів Содому, Гоморри й міст рівнини (1 Мойс. 14:1-9).
Амці (сильний):
- Левит із дому Мерарі (1 Хронік 6:31).
- Священик, син Захарія (Неем. 11:12).
Ана (та, яка дає відповідь):
- Теща Ісава, мати його дружини Оголівами (1 Мойс. 36:2, 14, 25).
- “Син” Сеїра, хореянин; знайшов був у пустині гарячі джерела, коли пас осли свого батька Ців’она (1 Мойс. 36:20, 24).
Анак, велетень (довгошиїй): Анак – це слушніше назва народу, а не індивідуальної особи (Ісуса Навина 14:15). Родоначальником анаків або народу велетнів був Арба (Ісуса Навина 11:21,22; 15:13; 21:11); вони замешкували в південній частині Ханаану, а зокрема в Хевроні, який від свого родоначальника одержав назву “Місто Арби”. Анаки чи велетні ділилися на три племени чи роди: Шешая, Ахімана і Талмая (Ісуса Навина 15:13,14). Хоч анаки (велетні) були пострахом для ізраїльтян (4 Мойс. 13:28; 5 Мойс. 9:2), проте Ісус Навин вигнав їх із Ханаану (Ісуса Навина 11:21,22, а їхню столицю Хеврон передав Калеву (Ісуса Навина 15:14; Суддів 1:20). Відтоді анаки зникли з історії.
Анані (захищений, збережений Єговою): Сьомий син Ел’йоенаєва, походив із царської лінії Юди (1 Хронік 3:24).
Ананій (кому Єгова ласкаво дав чи подарував):
- Учень у Єрусалимі, який із своєю дружиною Сапфірою намагався обманути Петра та братів і сестер первісної Християнської Церкви і таким чином порушити чистоту та святість Божого дому. Він раптово помер і негайно був похований (Дії Ап. 5:1-6).
- Учень у Дамаску, якого Господь послав до Савла, щоб він поклав на нього руки, в ім’я Господнє привернув Савлові зір та ординував його на проповідника Євангелії (Дії Ап. 9:10-17; 22:12-16). За переданням, Ананій був єпископом у Дамаску й помер, як мученик.
- Первосвященик; Ірод, цар Халкиса, намінував його на цей уряд близько 47 р. по Хр. Завдяки цьому становищу він придбав собі великі маєтки. Павло на переслуханні перед синедріоном назвав його “побіленою стіною” та провістив його руїну. Згодом первосвященик Ананій поїхав до Кесарії, як один із тих, що на судовій розправі оскаржували Павла (Дії Ап. 23:2-5; 24.1),
Ананія (захищений, збережений Єговою): батько Маасеї, священик; предок Азарії, який допомагав у відбудові єрусалимських мурів за днів Неемії (Неем. 3:23).
Анат (відповідь): Шамгарів батько (Суддів 3:31; 5:6).
Аная (кому Єгова відповідає):
- Прибічник Езри, правдоподібно священик (Неем. 8:4).
- Один із зверхників народу, що підписав умову з Неемією (Неем. 10:23).