Делая (визволений Господом):
- Син Ел’йоенаїв, нащадок царської родини в Юдеї (1 Хронік 3:24).
- Священик за днів царя Давида, голова 23-ої черги-зміни священиків (1 Хронік 24:18).
- Шамаїн син, зверхник-вельможа над двором юдейського царя Єгоякима (Єремії 36:12,25).
- Голова-начальник післяекзильної родини, яка вернулася на батьківщину із Зоровавелем (Езри 2:60).
- Мегетав’їлів син, батько Шемаї (Неем. 6:10).
Деліла, Даліла (нудьгування, ниття, в’янути, никнути): Самсонова коханка, яка зрадила його. Жила в долині Сорек на території Данового племени, за походженням филистимлянка (Суддів 16:4-18).
Демас (правитель людей, загальновідомий із люду чоловік; можливо скорочена форма від Дмитра): Співпрацівник апостола Павла, супроводив його до Риму під час його першого ув’язнення в Римі (Кол. 4:14; Филим. 1:24). Демас згодом залишив Павла, полюбивши цей світ, і пішов до Солуня (2 Тим. 4:10,11).
Дера (перлина мудрости, варіянт від “Дарди”): Зерахів син (1 Хронік 2:6).
Деуїл (закликання Бога): Батько, Ел’ясафа, начальник-голова Ґадового племени під час перепису Ізраїля біля підніжжя гори Синай (4 Мойс. 1:14; 7:42,47; 10:20).
Диявол: Це слово грецького походження й означає наклепник, обмовник, спокусник, звабник, звідник. Гебрейський рівнозначних наймення диявола – це сатана, що означає противник, суперечник, підступний, лукавий, згубник, губитель. Біблійні варіянти наймення диявола такі: Вельзевул (князь бісів або демонів, начальник злих духів – Мт. 10:25; 12:24,27; Мр. 3:22); белійяар (велійяал, веліял – 2 Кор. 6:15); князь цього світу (Ів. 12:31); бог цього світу (2 Кор. 4:4); князь, що панує в повітрі (Еф. 2:2); душогуб, вбивця, неправдомовець, батько неправди (Ів. 8:44); лукавий (Мт. 13:19,38); противник (1 Тим. 5:14), спокусник (Мт. 4:3; 1 Сол. 3:5); стародавній вуж (Об. 20:2); змій, великий змій, прудкий змій, звивкий змій, дракон, левіятан (Об. 12:9; Ісаї 27:1) тощо.
Диявол – це головний противник Бога, ворог спасіння людства та джерело всіх сил зла, що намагаються знищити добро та звести якнайбільше число людей. Диявол або люципер – це колишній ангол найвищого рангу, який через свою гордість, пиху, й самопіднесення виступив проти Бога, проти Божого порядку та проти Божої волі, бажаючи бути таким, як Бог. Господь скинув його з неба додолу разом із частиною анголів, які пішли за ним у виступі проти Бога.
Диявол не був зведений гріхом аби чиїмись впливами, але через зловживання на власну шкоду дарованої йому свобідної волі. Первісним праджерелом зла не був ані Бог, ані світ. Зло виникло у взаємовідносинах розумного створіння зі своїм Творцем. Бог створив анголів і людей так, що вони мають можливість вибирати добро або зло. Для кожного розумного створіння доконечна була й є проба, щоб таким чином ангол чи людина мали нагоду використати цю свобідну волю слухатися Бога й чинити добро, чи ні. Диявол використав свою волю на зло.
Диявол – це надприродна й надлюдська істота, це верховний дух, що уособлює в собі зло й посідає виняткову хитрість. У сатанинській трійці (диявол, антихрист і фальшивий пророк) він є найголовнішою верховною особою.
У кількох місцях Біблії слово “диявол” чи “сатана” вжито в загальному значенні противника (4 Мойс. 22:22,32; Мт. 16:23; Мр. 8:33; Псальма 108:6). Однак здебільшого це наймення означає в Біблії головного противника Бога та всього доброго. Господь Ісус Христос бачив сатану, що з неба спадав, немов блискавка (Лк. 10:18). Історія диявола тісно пов’язана з історією людства. Він побуджуе людей нарікати на Бога й старається, щоб мешканці земної кулі шукали собі кращого щастя та повної свободи поза Богом, зводить усесвіт, а одночасно оскаржує людей перед Богом (1 Мойс. 3; Мт. 4; Йова 1; Захарія 3; Об’явлення 12:9-12). Сатана спонукав Давида переписати Ізраїля (1 Хронік 21:1; 2 Самуїл. 24:1); виступив проти праведного Йова (Йова 1 і 2 розділи); обвинувачував первосвященика Ісуса, як представника теократії в Ізраїлі (Захарія 3); він особливо перешкоджає в проповіді Божого Слова, в поширенні Христової Церкви й не раз прокидається в ангола світла, аби тільки спокусити чи звести людей (1 Сол. 2:18; Мр. 4:15; Дії Ап. 5:3; 2 Кор. 11:14; Лк. 22:3; 13:16).
Диявол діє на землі через людей, йому в цій нищівній праці підлягають демони (біси, злі духи, нечисті духи – Лк. 8:2; Еф. 6:12; Дії Ап. 19:13,15,16; Мт. 10:1; 12:24,43-45; Мр. 16:17; Як. 2:19; Об’явлення 16:13-14).
Однак Бог миру незабаром потопче сатану (Рим. 16:20). Наприкінці віку антихрист-звірина й фальшивий пророк будуть схоплені та вкинені живими до огняного озера, що горить сіркою. Відтак диявол буде зв’язаний та вкинений у безодню на 1000 років, а по цьому він буде розв’язаний і випущений із своєї в’язниці на короткий час. Вкінці диявол буде вкинутий в огняне озеро, що горить сіркою, і мучений буде на вічні віки (Об’явлення 19:20; 20:1-2,7,10).
Дівлаїм (подвійне тісточко, м’якість): Батько чи мати Гомери, зрадливої жінки пророка Осії (Осії 1:3).
Діври: З Данового племени, батько Шеломіти (3 Мойс. 24:11).
Діна (підсудна, виправдана): Дочка патріарха Якова від Лії (1 Мойс. 30:21); прибула з Месопотамії до Ханаану разом із усією родиною Якова. Гаморів син Сихем, хівеянин, князь-начальник того краю, де вони поселились, збезчестив Діну, хотів із нею одружитися, а навіть був обрізаний; однак Симеон і Левій, брати Діни, за тодішнім звичаєм родової пімсти, підступно вбили Сихема (1 Мойс. 34). Згодом Діна з патріярхом Яковом та з всіма іншими членами родини переселились до Єгипту (1 Мойс. 46:15).
Діонисій Ареопагіт (присвячений богові Бакхові, по-грецькому – Діонисові або Денисові, цебто присвячений Діонисові, богові з гори Ніси; за грецькою мітологією Діонис – це син Зевса й Селеми, був богом родючости, виноградарства, виноробства, вина й веселощів): Визначний атенянин, член найвищого суду в Атенах, навернувся та став християнином під час служіння апостола Павла в Атенах. За переданном, був першим єпископом в Атенах. (Дії Ап. 17:34).
Діоскури: Це в грецькій і римській мітології два брати-близнята, два божества-герої: Кастор і Поллукс, сини Зевса й Леди. Вони любили один одного, як нерозлучні друзі, і були охоронцями-патронами мореплавства. Іменами тих мітичних братів-близнят Діоскурів: Кастора і Поллукса був названий олександрійський корабель, в якому плив апостол Павло із Мальти до Риму (Дії Ап. 28:11).
Діотрефей (якого кормив і плекав Юпітер, головний бог, батько богів і людей): Гордий християнин у Малій Азії, який протиставився апостолові Іванові й відкидав церковний авторитет (3 Ів. 1:9).
Дішан, варіянт Дішон (антилопа):
- Син Сеїра в Едомському краю (1 Мойс. 36:21,26, 28, 30; 1 Хронік 1:38,42).
- Син Ани, внук Сеїра (1 Мойс. 36:25).
Діяна – див. “Артеміда”.
Дмитро (шанувальник грецької Деметри або римської Церери, богині хліборобства, родючости й достатку, леґендарної сестри Зевса; хлібороб, плід землі):
- Золотар в Ефесі, призвідник і ватажок заколоту проти апостола Павла (Дії Ап. 19:24).
- Учень, якого поручає віруючим апостол Іван (3 Ів. 1:12).
Додо (Божий друг):
- Предок Толи, який був суддею в Ізраїлі; походив із Іссахарового племени (Суддів 10:1).
- Вифлеємець, батько Елханана, який належав до Давидових лицарів-героїв (2 Самуїл. 23:24; 1 Хронік 11:26),
- Батько Елеазара, який належав до трійці героїв, що очолювали Давидових лицарів (2 Самуїл. 23:9; 1 Хронік 11:12).
Доеґ (боязливий): Ідуменянин, прозеліт Мойсеєвого віровизнання, провідник Саулових пастухів; з наказу Саула вбив 85 священиків із їхніми родинами в місті Нові, чого не хотіли зробити інші прибічники Саула (1 Самуїл. 21:8; 22:9,18,22; Псальма 51).