«Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11).
Коли ми хочемо знати, що означає бути чоловіком, нам потрібно поглянути на первинного альфа-чоловіка[1] – Ісуса Христа. Ісус став чоловіком, щоб врятувати нас і показати нам, що є справжнім чоловічим єством. Коли ми розмірковуємо над Його життям, смертю та воскресінням, ми стоїмо віч-на-віч перед тією істиною, що Ісус був чоловіком для інших, і що нам необхідно робити те ж.
Що було джерелом сили Божого Сина, Який прийняв людську природу? Щоб відповісти на це запитання, нам потрібно придивитися до Його суспільного служіння. Його служіння розпочалося при Його хрещенні в Йордані. Для нас це дуже важливо. Завжди пам’ятайте, що те, що відбувається з Ісусом, повинно відбутися з нами, – і о так! – воно включає також Його розп’яття!
Коли Ісус Христос охрестився, небо відкрилося і Дух зійшов на Нього; Бог Отець заговорив і сказав: «Ти Син Мій Улюблений» (Мр. 1:11). Саме тут Ісус Христос у Своїй людській природі отримує силу ввійти в пустелю, знаючи, що Він Син Божий, про що й засвідчив Святий Дух. Після цієї події Він провів сорок днів і сорок ночей у пустелі, розмірковуючи про той факт, що Він улюблений Син Отця, і даючи раду спокусникові, який намагався відволікти Його від цього.
На мою думку, Ісус повинен був зрости у Своєму знанні того, Ким Він був, і Він хотів це зробити для того, щоб бути в усьому[2] як ми, хоча ця думка є дискусійною. Він це знав з того часу, як був дитиною в храмі, коли після того, як Він загубився, сказав: «Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» (Лк. 2:49). Він був свідомим цього, але з хрещенням у Йордані, коли небо відкрилося і Він почув: «Ти Син Мій Улюблений», все змінилося. Так само, як Ісус почув правду про те, що Він є улюбленим Сином Свого Батька, має статися і з нами. Там, де це почалося для Ісуса Христа, там це має розпочатися для нас.
Зараз існує багато публікацій чоловіків, які дискутують про образу на батька. Кожен чоловік має образу на батька. Нам розказують, що ми повинні впоратися з нашими образами на батька до того, як ми можемо зробити будь-що інше. Так, я на це можу купитися, і – о так! – я також маю образу на свого батька. Усі мають образу на батька. Переступіть через це. Домовились? Ми не можемо прожити решту нашого життя, думаючи: «Ну, я такий як є через свого батька. Він не любив мене так, як мав би любити. Він мене недостатньо цінував. Він мене недостатньо підтримував. Він не зробив і цього, і того, і того». Досить вже! Час бути чоловіком і рухатися далі! В цьому я допоможу вам – читайте далі.
Щоразу, коли я проповідую Євангеліє, люди приходять до мене і кажуть: «Отче, я виріс у неблагополучній сім’ї». Справді? Ну, тоді приєднуйтеся до гурту. Усі приходять із неблагополучних сімей. Давайте я вам підкажу, панове. Одного дня я або інший священик матимуть справу з вашими дітьми, і вони скажуть: «Отче, я виріс у неблагополучній сім’ї». Так, ваші діти говоритимуть одного дня це про вас. Чому? Бо ніхто з нас не є ідеальним; лише Ісус був ідеальним! Кожен родом із, до певної міри, неблагополучної сім’ї. Нашим завданням є впоратися з цим і переступити через це. Ми не можемо дозволити нашим образам тягнути нас донизу. Вам необхідно вирішити припинити жити в минулому і припинити використовувати своє минуле як виправдання для своєї особливої неблагополучності; вам необхідно впоратися зі своїм минулим та почати дивитися в майбутнє, повне надії. «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, – говорить Господь, – думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Єр. 29:11). Не дайте вашому минулому визначати ваше майбутнє!
Христос, звичайно, ніколи не мав цієї образи на Батька, тому що в Христа був ідеальний Батько. Крім того, у Христа був найкращий людський батько і рольова модель в особі святого Йосифа. Св. Йосиф був праведним чоловіком. Христа не мучила ця образа на батька. Ми, однак, не є ідеальними, і нас ранять ці образи. Насправді, єдиним способом загоїти наші образи на батька є дозволити Богу Отцю стати нашим Батьком.
Нам потрібно знати, хто є нашим правдивим Отцем. Коли Ісус Христос сказав: «І не називайте нікого отцем на землі» (Мт. 23:9), Він не мав на увазі священиків. Іноді деякі люди шаленіють через це, кажучи: «О, якщо ви священик, я не наважуся називати вас отцем, тому що Слово Боже каже: не називай нікого отцем». Однак це не стосується того, про що я говорю. У той час до священиків навіть не зверталися «отче». Коли Ісус використовує цей термін, Він не каже, що ви не повинні жодну людину на землі називати своїм отцем; Він мав на увазі, що вам не слід називати людину, яка зачала вас, своїм правдивим отцем. Для всіх є лише один Отець – Бог Отець! Той чоловік, якого ви називаєте татом, є інструментом батьківства, але він не є вашим правдивим Отцем.
Коли ми говоримо про наших батьків, чи в нас був хороший батько – чи поганий, батько, з яким ми були близькі і який нас підтримував, чи віддалений, який нас не підтримував і якого ми не знали взагалі – це не має такого значення, бо в реальності ми всі маємо одного Отця на Небі. Це той Отець, Який нас зцілить.
Проблема полягає в тому, що більшість із нас ніколи так і не пізнала нашого правдивого Отця. Ми ніколи не чули, як Бог Отець дивиться на нас і каже: «Ти син Мій Улюблений». Ми ніколи не плекали в собі цю істину. Більшість людей іде до Бога через страх або ж із намагання бути хорошою людиною. Вони живуть так, як фарисеї. Таке життя робить із нас людей, які лише дотримуються правил, замість людей, які роблять усе з любові до нашого Отця.
[1] Альфа-чоловік – найдосконаліша людина. – Прим. богосл. ред.
[2] В усьому, крім гріха. – Прим. богосл. ред.