Із нашою силою від Бога ми покликані до дисциплінованого життя. Інакше кажучи, для дисципліни є «самоконтроль». В останньому розділі я наводив вірш із Приповістей, в якому говориться: «Помиратиме він без напучування» (Прип. 5:23)[1]. Ми як чоловіки повинні дотримуватися дисципліни у своєму житті. Коли готую пари до шлюбу, я запитую кожного: «Ви ходили до церкви?» Як правило, кожна пара має якесь виправдання, особливо чоловіки. Я кажу до них: «Ти недисциплінований». Це твій вибір. Якщо не дотримуєшся дисципліни в житті, ти не зростатимеш у силі. Декілька років тому мені сказали, що в мене діабет, і я повинен був дисциплінувати себе. Я схуд на 22 кілограми. Я знайшов спосіб. Я споживав правильну їжу. Я чудово справлявся – і рівень цукру в моїй крові був нормальним. Але згодом я стомився від того, щоб тримати дисципліну, і від дієти. Я їв усе, що хотів, і поповнів на 13 кілограмів. Мій рівень цукру знову злетів угору. Якщо я помру, це буде не через Бога, а через мою особисту провину – провину Ларрі Річардса. Чому? Я вибрав не дотримуватися в житті дисципліни. Я б помер, якщо б так продовжував, отож мені потрібно було повторно зробити вибір на користь дотримування в житті дисципліни.
Нам потрібно мати не лише фізичну дисципліну, значно важливіше мати дисципліну духовну. Багато років тому, перед тим, як я був висвячений, я очолював велику молодіжну групу при церкві Пресвятої Богородиці. Один із хлопців, який пізніше став професійним футболістом, зателефонував мені і сказав:
– Послухай, Ларрі, ти не хочеш пограти в рекетбол?
– Я не знаю, як грати в рекетбол, – відповів я.
– Нічого. Я тебе навчу, – запропонував він.
Хіба це не було гарно з його боку? Він був у коледжі і збирався навчити мене грати в рекетбол.
– Добре.
Я завжди працював на вулиці. Отож коли ми прийшли на корт і лишень били по м’ячу, я подумав: «Я це зможу. Це досить цікаво».
Тоді хлопець сказав: «Ларрі, єдиним способом справді гарно навчитися грати в рекетбол є зіграти гру. Отож давай зіграємо».
– Добре, синку, давай зіграємо.
Як тільки ми почали грати, цей хлопчина ввійшов в азарт. Він не збирався піддаватися старшому чоловікові. Ось він виграв у мене одну гру. Ось уже дві. Я майже виграв третю гру, але таки програв. Чотири гри. П’ять ігор цей хлопчина виграв у мене. Тоді він почав стрибати й вигукувати: «Ти слабкий!» Я дуже розлютився і у відповідь йому крикнув: «О, ти переміг. Молодець. Я ніколи раніше навіть не грав у цю гру». Йому було байдуже, бо він був щасливий з того, що може усім сказати: «Я переміг Ларрі». Отож я пішов прийняти душ. Це був спортзал із груповим душем. Вам не подобаються групові душові кімнати? У груповому душі був лише я, і вже майже закінчував, коли цей студент, який щойно переміг мене, зайшов. Коли я виходив, він сказав: «Я проводжу дві години щодня, тренуючи своє тіло». Ого! Я почав цим трохи перейматися, бо нас було лише двоє в душовій кімнаті. Він захоплено показував м’язи на своєму животі. Тоді я його зупинив і спитав:
– Можу я поставити тобі одне запитання?
– Звичайно, – відповів він.
– Скільки часу ти працюєш щодня над своєю душею?
– Чесно?
– Чесно, – повторив я.
Він трохи подумав над тим, як знайти потрібні слова, а тоді сказав:
– Дві хвилини.
– Дві хвилини, так?
Тоді я запитав:
– Заради кого ти живеш?
Він сказав:
– Я ходжу до церкви, Ларрі, кожної неділі.
– Слухай ти, язичнику, – мовив я. – Я тебе не питав, чи ти ходиш у неділю до церкви. Я запитав заради кого ти живеш?
– Думаю, заради себе, – відповів він.
– Так, думаю, що так. Ти працюєш щодня, щодня, щодня, щоб мати ці м’язи в себе на животі, і якщо тобі дуже, дуже пощастить, ти доживеш до ста років, щоправда, ти можеш стати футболістом, тоді ти, напевне, помреш у п’ятдесят п’ять років. Коли ти помреш, тебе вкинуть в яму на два метри глибиною і на тебе кидатимуть землю, тоді всі підуть додому і їстимуть картопляний салат.
Потім я продовжив:
– За останні декілька років я був на багатьох похоронах і жодного разу не чув, щоб хтось сказав: «Ти бачив його м’язи на животі?» Жодного разу. Можу закластися, це через те, що усім байдуже. Ці м’язи дуже скоро стають поживою хробаків. Їх жуватимуть, жуватимуть, жуватимуть. А як же твоя душа? Якщо ти повинен працювати дві години кожного дня, щоб мати ті м’язи на животі, наскільки ж більше ти повинен працювати духовно, щоб отримати благодать, яку Бог дав тобі, і стати сильним у Господі? Наскільки більше?
Я цього не розумію. Ті ж чоловіки, які проводять години щодня, працюючи над своїми тілами заради марноти, відповідають на моє запитання стосовно того, скільки часу вони моляться, так: «Я молюся і працюю одночасно, отче». Тоді я їх підкликаю і даю ляпаса. Ви повинні слухатися Господа. Вам потрібно дотримуватися дисципліни духовної, так само, як дотримуєтеся дисципліни фізичної. Ви повинні це робити! Наслідком вашого недотримання духовної дисципліни є перекручення благодаті, яка була вам дана. Як ви дотримуєтеся дисципліни для росту ваших м’язів, якщо хочете, щоб вони росли, так, аби зростати в силі в Господі, вам буде потрібним дисципліноване молитовне життя. Дисципліна означає лише прийняття рішення і дотримання його.
На початку цієї книги я сказав вам усім, що вже час подивитися на кінець нашого життя і працювати в зворотному напрямі. Я сподіваюся, ви сприйняли мене серйозно і записали, якими є ваші цілі. Св. Павло писав до Тита про якості, до яких повинен прагнути чоловік, якщо хоче бути єпископом, але вони також є тими якостями, до яких ми всі можемо прагнути. Порівняйте цей список зі списком, який ви написали на початку книги. Єпископ повинен бути «гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий» (Тит. 1:8). Коли ми оглянемося на наші життя з кінця, чи також побачимо ці стандарти, викладені Титу? Св. Павло каже, що ми повинні бути «мудрими», а тоді додає, на випадок, якщо не зрозуміли, слово «стримані». В отриманні себе самих нам перш за все буде необхідно дотримуватися дисципліни в часі, відведеному на молитву, і в часі, відведеному на читання Писання.
Однією з речей, які мене найбільше дратують, коли маю справу з багатьма чоловіками, є те, що вони занадто бояться прийняти духовне зобов’язання і дотримуватися його. Чи це стосується щоденної молитви, чи відвідування Служби, чи допомоги в церкві – у них завжди багато виправдань. Панове, Бог дав вам владу і силу доводити все до завершення і робити те, що Він від вас хоче, отож час настав. Церква розвалилася б на друзки, якби не жінка! Жінки є тими, хто роблять більшість роботи в Церкві, – час настав для вас зайняти і своє місце духовного провідника в Церкві!
Ще однією річчю, яку вам потрібно зробити, є дотримання дисципліни в споживанні їжі. Власне, зараз мені не дуже радісно про це говорити, однак якщо я хочу бути фізично сильним, також повинен пильнувати за тим, що їм. Існує стародавнє прислів’я: «Святість – це цілісність». У католицькій теології ми завжди говоримо про те, як надприродне надбудовується над природним. Нам потрібно мати хорошу фізичну основу для того, щоб на ній могло будуватися надприродне.
Це не означає, що ви повинні бути одержимі тим, щоб їсти лише добру їжу, але це означає, що ви не повинні стати ненажерою. Обжерливість – це коли їжа контролює вас, замість того, щоб ви контролювали їжу. Обжерливість – це коли замість їсти заради того, щоб жити, ви живете заради того, щоб їсти. У кого дисципліноване життя, той не живе заради того, щоб їсти. Хто веде дисципліноване життя, той їсть заради того, щоб жити. Павло чітко висловлюється: «Ваше тіло – то храм Духа Святого» (1Кор. 6:19). Коли ми доглядаємо за нашими тілами як за храмом, ми обслуговуємо храм. Ми робимо це не заради власного марнославства; ми це робимо заради слави Бога. Нам потрібно дотримуватись дисципліни в наших тілах через вправи. Божою волею для нас не було те, щоб ми були товстунами. Ісус і Його друзі щодня працювали на вулиці, вони усюди ходили пішки. Ви не зобов’язані щодня виходити працювати на вулиці, але ви таки повинні щось робити замість того, щоб сидіти навпроти телевізора. Щоб бути дисциплінованою людиною, щоб показати, що в нас усередині живе Бог, ми повинні дослухатись до того, що Павло каже далі в Першому посланні до коринтян: «Прославляйте Бога в тілі своєму» (1Кор. 6:20). Чи можемо контролювати наш апетит? Контролювати наш апетит передусім означає контролювати наші похоті.
[1] В англ. перекладі цього уривка вжито слово «дисципліна». – “Не dies for lack of discipline”.– Прим. перекладача.