Єдиний раз, коли я сказав своєму батькові, що я його люблю, було на його смертному одрі. Чому? Бо він не був таким батьком, яким би я хотів, щоб він був. Чому? Бо я усе своє життя осуджував свого батька, замість того, щоб любити його.
Ісус Христос, Бог всесвіту, дав нам лиш одну заповідь: «Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» і забороняє нам осуджувати; однак ми іноді так гарно вміємо осуджувати, але не вміємо так само гарно любити. Час змінитися.
На якомусь етапі свого життя ми як чоловіки повинні переступити це. Ми судимо наші сім’ї, наших співробітників, наших друзів – усіх і вважаємо це праведністю. Ми кажемо: «Я насправді не осуджую. Я лишень називаю речі своїми іменами». Ми це раціоналізуємо, виправдовуємо.
Я маю до вас пропозицією: після прочитання цього розділу піти й написати своїй дружині листа, в якому ви їй скажете, що ви її любите. А тоді напишіть до ваших дітей і скажіть їм, що ви їх любите і чому. Не використовуйте цього листа в негативному плані, як засіб сказати щось таке: «Я в тобі розчарований, але попри це все рівно тебе люблю». Не робіть цього! Це спосіб контролювати людей. Любов не контролює людей. Любов, за визначенням, робить людей вільними.
Я хочу, щоб ви написали такого листа, ніби завтра до опівночі ви мали б померти. Що би ви хотіли, щоб вони знали?
Якщо ви один із тих, хто каже: «Мені непотрібно цього робити, отче, бо вони й без того все знають», я вам натякну: ви ніколи у своєму житті не пошкодуєте, що сказали своїй дружині і своїм дітям, і людям, яких ви любите, що ви їх любите, – ніколи. Ви не лежатимете одного дня на своєму смертному одрі і казатимете: «Не можу повірити, що я щодня казав тим, кого люблю, що я їх люблю. Що зі мною діялося?»
За час свого священства я був у багатьох людей на смертному одрі, отож я знаю, як це виглядає, коли ви помиратимете. У той час, як ви там лежатимете, найважливішою для вас річчю будуть ваші стосунки: люди, яких ви любили, і люди, які любили вас навзаєм. Чому б нам тепер не жити, щодня пам’ятаючи про це?
Декому з вас також слід написати лист своїм батькам. Не кажіть мені: «Ну, отче, вони ніколи не казали, що люблять мене». Переступіть через це. Будьте першими, хто це скаже.
Прийміть рішення ніколи не дати своїй дружині чи дітям іти спати або вийти з дому без того, щоб спершу їм не сказати, що ви їх любите, – життя просто занадто коротке! Це змінить вашу сім’ю. Це змінить світ.
Як я уже згадував, у зрілому віці єдиний раз, коли я сказав батькові, що люблю його, було, коли він помирав. Мій батько, однак, говорив мені це декілька років раніше. По суті, у мене все ще є запис цього. Він дав мені касету, на якій записана ніч однієї з його пиятик. Я чув звуки склянок і льоду, коли він наливав собі наступну порцію і казав: «Ну, Ларрі, я не знаю, чи я тобі це колись раніше говорив, але я люблю тебе». Як лише я це почув, вимкнув магнітофон і ніколи знову не слухав, хоча минуло уже понад тридцять років. Це сира емоція. Вона справді б’є по нервах, беручи до уваги, ким ми є.
Тепер я добре пильную, щоб те, що відбулося між мною і батьком, не повторилося з моєю матір’ю, яка ще живе. Знаєте, як іноді ви цілуєте свою матір перед тим, як ідете? У моїй сім’ї цього ніколи не було. Так тривало роками, хоча сам я казав людям говорити своїм близьким, що вони їх люблять. Якось я сказав: «Добре, маю зробити це у своїй сім’ї». Отож одного дня я сказав своїй матері: «Добре, мамо, я тебе люблю. Нехай благословить тебе Бог». Нічого. Ніякої відповіді. Ніякого «Я теж тебе люблю, синку!». Нічого! Але я стійко продовжував декілька місяців. Кожну розмову я закінчував словами: «Я люблю тебе» – і не отримував ніякої відповіді.
Нарешті, декілька років тому, після того, як це робив майже півтора року, я їхав до Пеорії і розмовляв з мамою по телефону. Знову ж, перед тим, як покласти слухавку, сказав: «Добре, мамо, я люблю тебе. Нехай благословить тебе Бог». І моя мати відповіла: «Я також тебе люблю, Ларрі». Я мало не розбив машини!
Нам потрібно наполегливо продовжувати казати своїм рідним, що ми їх любимо.
Усе починається сьогодні, у цю мить. Не дозволяй своїй дружині чи своїм дітям зазнати образи через те, що ти недостатньо був чоловіком, щоб любити їх і казати їм, що любиш їх.
Прийми рішення. Не турбуйся про репутацію. Це тебе лишень навчить любити, як Бог.
Я думаю, що людина, яка за нашого життя найкраще це вивчила, була Мати Тереза. Багато років вона любила найбідніших серед бідних, і вона любила Бога, хоча й відчувала сильне спустошення. Коли вона була молодшою, то приходила до Бога в молитві і казала: «Боже, я хочу любити так, як любиш Ти». Він задовольнив її прохання. Вона любила більше, ніж будь-хто, кого ми знаємо на Землі. Вона дбала про найбідніших серед бідних. Вона вмивала їх, вона прибирала за ними, але нічого не чекала у відповідь. Вона проводила принаймні годину на день навколішках, молячись перед Пресвятою Євхаристією. Вона молилася на вервичці. Навіть коли в неї брали інтерв’ю, ви ніколи не побачите, щоб вона не молилася на вервичці.
Це – любов агапе. Це любов, яка віддає все, незважаючи ні на що. В любові агапе не вимагається нічого у відповідь. Ти нічого не отримуєш, окрім того, що любиш і віддаєш своє життя. Коли ти і я навчимося любити так, як Бог любить, Божою благодаттю ми зможемо почати змінювати світ, починаючи з наших сімей.
Наберись мужності і будь чоловіком любові!
Три завдання, які ти повинен виконати:
- Будь чоловіком великодушним. Почни давати десятину і дбати про бідних та свою парафію.
- Будь чоловіком, який каже своїм близьким, що їх любить. Напиши листа членам своєї сім’ї, в якому розкажеш їм, як сильно ти їх любиш, а тоді зобов’яжи себе казати їм це щодня решту свого життя.
- Будь чоловіком, який любить своїх ворогів. Почни молитися за них і просити Бога любити їх через тебе.
Запитання і дії для роздумі та обговорення:
- Люди, які дивляться на тебе, повинні знати, що ти до нестями любиш Христа! Чи так є у твоєму житті? Чому так чи чому ні?
- Роздумуй над висловом Дороті Дей: «Ми любимо Бога настільки, наскільки любимо людину, яку любимо найменше». Ти погоджуєшся чи не погоджуєшся? Чому?
- Чи ти кажеш тим, кого любиш, що ти їх любиш? Чому так чи чому ні?