Ось кілька питань, які виникають у цей час нескінченної Великої суботи, яку цього року підготувала нам коронавірусна криза. Зараз ми особливо напружено переживаємо Велику суботу в її темному аспекті. Однак, якщо ми справді покладемося на цей величезний досвід і запитаємо, які наслідки це тягне за собою Велика Субота, то зрозуміємо, що має вона і світлі сторони. Християнська віра вказує на це в Символі віри, в якому визнаємо, що Ісус помер, був похований і зійшов у країну мертвих. Щоб підкреслити силу цієї таємниці віри, ми повинні запитати себе, що сталося в цьому царстві померлих. Наш людський досвід підказує, що царство смерті – це місце повної залишеності й повної самотності, бо в ньому втрачається кожен людський зв’язок, а також любов. Однак християнська Велика субота свідчить про те, що у Своїй смерті Ісус зійшов у це царство смерті, щоб внести в нього Божу присутність і Свою любов. Ця подія перетворила країну померлих, зробивши її новим місцем життя, бо трапилось неможливе й несподіване: сам Бог зійшов туди, виливши струмки Своєї любові.
Цьогорічний Великдень, позначений коронавірусом, запрошує нас пережити Велику суботу заново з її темною та світлою стороною. Недаремно євангелист Іван каже нам, що Воскреслий Христос увійшов у той простір, в якому перебували налякані учні, і приніс їм великодній мир: коли він показав їм Свої руки й бік, «учні зраділи, побачивши Господа» (Ів. 20:20). Отже, Велика субота веде нас до Великодня й до вістки про те, що смерть не має останнього слова. Її слово лише передостаннє. Останнє слово належить Богу і називається життям: життя на цій землі веде до вічності.
Маючи перед собою таку перспективу, ми, християни, можемо протиставлятися коронакризі. Великдень уможливлює християнське «зараження» – зараження надією, яка поширюється від серця до серця. Ця великодня надія не знімає з кризи коронавірусу її болючий тягар, однак дає можливість застановитися, зробити іспит совісті та поглибити віру. А це можливо тільки тоді, коли, повернувшись до нормального стану, виберемо християнську віру, очищену подіями Великодня та випробувану в кризі.