Пандемія коронавірусу та пов’язаний з цим страх за майбутнє пройдуть, як і багато інших поганих періодів у світовій історії. Не тільки під час цієї пандемії, але також під час усіх стихійних лих та у всі важкі хвилини особистого життя, ми повинні присвятити себе Божій турботі та провидінню, навіть тоді, коли ці моменти здаються болісними та сумними. Як слабкі істоти, ми мусимо навчитися приймати власні обмеження, довіряючи свою безпорадність Богові: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач» (2Кор. 4:8).
Ісусові рани стали тим місцем для Хоми, де він досвідчив присутність воскреслого Господа (пор. Ів. 20:24-29). Як віруючі, ми можемо покласти в руки Божі нашу неміч і неміч наших ближніх, спільну потребу зцілення та спасіння, довіривши себе Його спасительному плану відкуплення всього творіння. Зміцнені цією довірою, можемо, разом з Іваном Павлом II закликати до світу, охопленого страхом: «Не бійтеся! Відчиніть двері Христу!» Христос є Спасителем, який може зцілити і врятувати нас. Він Відкупитель і Спаситель світу. Він сам є нашою надією.
Зіткнувшись із багатьма загрозами та небезпеками в житті, усі охрещені мають одне післаництво та одну місію: силою своєї віри та власними здібностями взяти на себе обов’язки сталого та цілісного розвитку всього людства. Водночас віра підказує нам звернутися до слабких і нужденних, до бідних та хворих і робити все можливе, щоб полегшити та віддалити від них страждання. Ми повинні черпати силу, необхідну для виконання цієї місії, зі своїх живих стосунків з Богом. Наш Бог – Бог, який ходить із нами. Він залишається з нами на всі дні нашого життя (пор. Вих. 3:14; Мт. 28:20), не покидає нас і зараз. Для віруючої людини рятівна присутність Бога є запевненням, яке долає все.
Ця впевненість живе завдяки надії: смерть має передостаннє слово, але останнє слово належить Богу. Останнє слово Боже – це воскресіння, повнота і вічне життя. Ми, люди, не все контролюємо, але всі ми в Божих руках: саме довіра дозволяє впевнено віддатися в руки Божі, докладаючись на Його вірність щодо нас.
Сила, що формує життя віруючих, – це сила Святого Духа. У даний час ми повинні впевнено довірити себе Його проводу. Його дар мудрості дозволяє нам прийняти життя та формувати його відповідно до наших можливостей та обмежень. Завдяки дару розуму вчимося сприймати життя в його святості та красі, шанувати та захищати. Дар ради допомагає зробити необхідний та правильний вибір у вирішальних ситуаціях. Дар страху Божого дає нам змогу розвинути глибоку повагу до життя і творіння та жити загальнолюдськими цінностями, черпаючи з любові Бога до людства.
Не тільки нинішня криза, але й багато локальних та глобальних катастроф можуть стати випробуванням і перевіркою нашої віри. Вони не повинні викликати в нас сумнівів, але повинні служити для того, щоб знайти в собі ще більшу впевненість і силу віри, поєднану з глибшим усвідомленням того, що Бог є Господом минулого, сьогодення та майбутнього. Він може провести нас через будь-яку кризу, і ми в Його руках залишаємось у безпеці. У цю годину випробувань, коли все людство страждає від загрози пандемії, віруючі повинні зрозуміти екзистенціальне значення відомої поеми протестантського теолога і мученика Дітріха Бонхоффера (1906-1945):
- Твоєю силою ми чудово захищені,
- Втішенні чекаємо того, що має прийти.
- Бог з нами – ввечері, вночі і ранком,
- Звичайно завтра і кожен день.