Сьогодні живемо у світі, де дуже помітна різниця між віруючою людиною і невіруючою. Хто вірить у Бога, той залишається Йому вірним. Натомість той, хто не вірить у Бога, той не є Йому вірним. На сьогодні весь сучасний світ, який я пізнав, наскільки міг, особливо в Європі, не є вірним Богові.
Європа була колись цілковито католицькою: Італія, Франція, Австрія, Польща, Ірландія, Португалія. Це ж були глибоко віруючі католицькі країни, з багатьма семінаріями, звідки висилали місіонерів у всі кінці світу. На сьогодні, якби не було допомоги священиків з-поза меж Європи, хоча б у римській дієцезії, то ми б мали великі проблеми з забезпеченням душпастирського служіння в парафіяльних спільнотах. Це відбувається в Римі. А що вже казати про маленькі містечка і села?
Протягом довгих років я їздив до гірської місцевості неподалік від Гран Сассо, де колись у п’ятьох парафіях служили п’ять настоятелів, а сьогодні лише один священик змушений обслуговувати усі ті парафії. Це означає, що відбувається занепад покликань. Цей занепад можна було спостерігати вже тоді, коли я був ще малим хлопчаком.
Я народився в Модені й пам’ятаю: коли був іще малим, то в моєму місті храми в неділю були заповнені. А сьогодні вони порожні. Колись сім’ї були міцними. Подружжя дуже рідко розпадалися. Матір вдома повністю віддавалась своїм материнським обов’язкам. Батько, який працював професійно (мій батько був адвокатом), був робітником або землеробом, незважаючи на те, яку виконував працю, завжди мав змогу прогодувати свою сім’ю. У цей час дружина могла цілковито присвятити себе вихованню дітей. За моїх часів сім’ї були побожні й багатодітні.
Я і мої четверо братів навчилися молитись від нашої матері. Від неї, а також від нашого батька, який був надзвичайно релігійною людиною, ми пізнали Євангеліє.
На жаль, тепер багато сімей не в змозі прогодувати себе з батькової зарплатні. Я не знаю, чи вдасться мені пояснити це за допомогою української валюти, але сьогодні в Італії середня зарплатня багатьох працівників (наприклад, у держустановах) становить 1200 євро. Цих грошей інколи не вистачає на те, щоб заплатити за помешкання. Тому сьогодні жінка також змушена працювати. В іншому разі сім’я не зможе вижити.
Через це сучасні діти, замість того, щоб отримувати виховання від своїх батьків і Церкви, як в Італії, так і в інших країнах, які були колись виразно католицькими, сьогодні мають за вихователів телебачення або мережу інтернету. Сьогодні, користуючись інтернетом, можна здобути весь світ.
Саме тому ми сьогодні можемо спостерігати занепад віри. У зв’язку з цим сучасна культура нав’язує людині погляд, згідно з яким їй вистачить лише науки і розуму, а Бог уже не потрібний. Тут ми бачимо велику світоглядну розбіжність, яка полягає в тому, що я або приймаю Бога як Творця, від якого я все отримав, або відкидаю Його і вважаю, що мені вистачить себе самого.
Ця проблема існувала від самого початку між ангелами, коли деякі з них збунтувалися проти Бога, а також серед людей, коли Адам і Єва згрішили перед Богом. Ця проблема існує і сьогодні, адже диявол спокушає й далі.
Диявольська тактика
Під час екзорцизмів я не раз говорив про це сатані: “Ти одноманітний: постійно використовуєш ті самі методи, завжди робиш усе в той самий спосіб”. І він погодився зі мною.
Тактика дій диявола полягає передовсім у тому, щоб заперечити те, що сказане Богом – це правда. В Едемському саду диявол спокушає Єву:
– Чому не скуштуєте цей плід?
– Тому що Бог нам сказав: якщо скуштуємо цей плід, то помремо.
– Це неправда! – відповідає диявол. – Бог вас обманює, ви не помрете.
Далі сатана переконує: “Будете подібними до Нього, тому що пізнаєте добро і зло”. Інакше кажучи, диявол відкидає істину, об’явлену Богом. А це означає, що він намагається переконати людину, що, наприклад, розлучення або аборт – це не гріх. Навіть більше, він намагається переконати її в тому, що це – ознаки прогресу і розвитку земної цивілізації.
В Італії на підставі референдуму вдалося просунути закони, які дають право на розлучення (1974 р.), а згодом – на аборти (1981 р.), і це вважають великим досягненням цивілізаційного прогресу. Я уважно стежив за цими двома подіями.
Як виглядає тактика диявола? Насамперед він відкидає все, про що говорить Бог, і намагається подати зло як добро.
– Ти ще не спробував наркотиків?! – нашіптує диявол. – Поглянь, ти зможеш відчути нові враження.
– Ти ще не переспав із дівчиною?! Вперед, спробуєш чогось новенького.
– Спробуй нові відчуття! – спокушає диявол. – Навчишся чогось нового.
Існують три великі закони сатанізму, які було сформульовано в “Біблії диявола”[1], а також у листах про диявола авторства Кроулі[2].
- По-перше: Роби, що тобі заманеться!
- По-друге: Ти не маєш нікому підкорятися!
- По-третє: Ти сам є для себе богом!
Сьогодні сатанізм – явище надзвичайно поширене, тому багато людей звертаються по допомогу, пов’язану з екзорцизмами. А за часів мого дитинства такої потреби ще не було. Натомість сьогодні вона є, і так відбувається, тому, що люди вдаються до практики сатанізму й окультизму, звертаються до чаклунів, ворожок і псевдоясновидців.
В Італії є багато чоловіків і жінок, які стверджують, що вони начебто спілкуються з померлими, з Богом, а також із Божою Матір’ю. Це звичайні шахраї і фальшиві пророки.
Все, однак, залежить від єдиного фундаментального правила: або я визнаю Бога, від Якого я отримав все, всім Йому завдячую і Він є Творцем усього, або я відкидаю Бога і кажу, що всім завдячую лише собі.
[1] “Біблія диявола” – більше відома як “Чорна біблія”, видана 1968 року в Сан-Франциско. Вона створена на базі листів Алістера Кроулі, а її автором є окультист Антон Шандор Ла-Вей. “Чорна біблія” мала бути основою віри для прихильників диявола, своєрідним катехизмом для тих, хто очікує на прихід сатани. У цій книзі описано, зокрема, ритуал чорної меси і подано поради, як цілковито присвятити себе сатані (прим. ред.).
[2] Едуард Алістер Кроулі (1875-1947) – одна з найвпливовіших особистостей окультизму XX століття. Його вважають сучасним утіленням батька окультизму – Еліфаса Леві, покровителя окультного крила нью-ейдж. Він є також автором численних підручників, пов’язаних із чарами і технікою ворожіння таро (прим. ред.).