– Людина від самого початку, від часу створення Богом Адама і Єви, наражається на випробування, змушена вибирати між добром і злом. Чому вона постійно мусить робити цей вибір?
– Ми завжди повинні робити вибір, бо власне вибір є метою нашого життя. Ми маємо його зробити і стати або на бік прогресу, або на бік істини.
Маємо два джерела пізнання істини. Можемо пізнати дійсність природним шляхом за допомогою наших п’яти відчуттів і розуму. Пізнаємо те, що бачимо, чого торкаємось… Але також маємо пізнання надприродне, тобто те, що об’явив нам Бог. Обидва види пізнання – як природне, так і надприродне – походять від Бога. Саме тому між ними ніколи немає протиріччя.
Варто зазначити, що на шляху природного пізнання людина свідома того, що пізнання надприродне також украй необхідне. Адже без нього ми не змогли б дати відповідь на найважливіші питання щодо нашого життя: звідки походжу? куди прямую? для чого живу?
Бог покликав нас до існування, щоб ми розвивали в собі ці обидва види пізнання.
Пізнання природним шляхом скеровувало людство від кам’яного віку до сучасної цивілізації. Тому можемо стверджувати, що людина, керуючись розумом, винайде і відкриє ще багато речей. Але, правду кажучи, людина нічого не створює, вона лише відкриває. Адже електричний струм існував іще за часів Адама і Єви, хоча люди про це тоді не знали. Людина його відкрила, а не створила, бо вона не в стані створити навіть звичайної простої речі.
Коли я зустрічаюсь з лікарями, то наводжу такий приклад. Лікар, який у змозі поєднати деякі засоби лікування, яких він не створив, помічає, що вони мають певні властивості й підлягають певним законам, яких він також не створив, але йому вдається їх відкрити. З огляду на це, ліки, призначені комусь, хто має гарячку, спричиняються до того, що вона зникає. Наприклад, людина винайшла аспірин, який використовують для лікування гарячки.
Чи це людина його створила? Ні. Людина нічого не створила. Вона його лише відкрила завдяки розуму, який отримала від Бога. Людина відкрила властивості аспірину, відкрила лише сполуки в ньому, які мають позитивний вплив у випадку гарячки.
Отож людина нічого не створює, лише відкриває. Так само, як відкрила аспірин, відкрила й атомну енергію, і все, що є навколо нас. Завдяки пізнанню вона пройшла шлях від кам’яного віку до сучасної цивілізації.
Володіючи даром надприродного пізнання, людина відчуває, що природного пізнання замало, щоб відповісти на основні питання щодо нашого існування: звідки походжу? що таке людський розум? чому так буває, що одна дитина від того самого батька надзвичайно кмітлива, а інша – ні? де початок всього? у чому мета життя?
Звичайно, метою нашого життя є також прогрес. Саме тому відбувся, зокрема, перехід від кам’яного віку до сучасної цивілізації. Однак розумію, що для того, щоб я міг досягнути повноти свого життя, цього замало. Адже досягнення прогресу буде корисним для тих, хто народиться після мене, я ж не зможу ним скористатися.
Атомну енергію – винахід, який міг принести багато доброго для людства – вже від самого початку, було використано в злих намірах. Її від початку застосували як знаряддя для вбивства. Отож як людство могло використати цю атомну енергію для добрих справ, якщо вже від самого початку воно застосувало її для досягнення поганих цілей?
Людина, яка робить відкриття, може використати свої винаходи як з гуманною метою, так і навпаки. Саме тому телебачення чи інтернет можна також використовувати як із добрими намірами, так і з поганими. А те, чи ці наміри добрі в моральному плані, чи погані, не залежить від пізнавальної здатності людини, але від закону, який установив Бог. Тому цей закон фундаментальний. Адже кожному з нас Бог дав можливість розрізняти, що є добро, а що – зло.
Тут варто зазначити, що Господь не лише дає можливість розпізнавання добра і зла, але також шанує свободу нашого вибору. Саме тому вже на самому початку Він сказав Адаму і Єві про те, що є добрим, а що – поганим. Але вони не послухалися Бога.
Те саме Бог сказав до Каїна: “в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати” (Бут. 4:7). Однак Каїн убив Авеля. Бог його не стримував. Інакше кажучи, Бог, коли обдарував людину свободою вибору між добром і злом, вимагає від нас зробити цей вибір: або стаю на боці Бога, або проти Нього. Так Господь показує нам, яким буде фінал нашого життя. Він залежить також від кожного з нас. Тому кожен сам відповідальний за себе, за те, як закінчиться його життя, і за те, де він перебуватиме після смерті.
Бог хоче, щоб ми все пов’язували з Ним, бо це Він нас створив, усе, що отримуємо, походить від Нього, зокрема, наше право вибору добра і відкинення зла. Цей закон, – Десять Божих Заповідей, – є сукупністю природних законів, записаних у людській душі. Бог дає нам ці закони для впорядкування нашого життя таким чином, щоб те, що відкриваємо, керуючись розумом і спираючись на закон добра і зла, ми використовували для добрих цілей.
Пригадую слова Ісуса Навина, коли той звернувся до юдеїв: “Перед тобою добро і зло, вибирай! Можеш чинити добро, можеш чинити зло. Вибирай!”
І коли Ісус Навин відновлює союз із Богом, говорить: “Вибирайте, чи бажаєте слухатися Бога, Який вивів вас із Єгипту, чи будете слухатися чужих богів. Я і мій дім будемо вірні Богові”.
Тоді всі вирішують, що будуть слухатися Бога, хоча насправді й далі Його не слухаються (пор. Іс. Нав. 24:2-15).
Вся історія вибраного народу є суцільним супротивом проти Бога, аж до того часу, коли народився Спаситель. Саме тому, щоб це змінилося, було потрібно, щоб прийшов у світ Ісус.