Єва – перша жінка
На початку Бог сотворив Адама, проте невдовзі стало очевидно, що для повноти чогось не вистачало. Величній красі нового творіння бракувало масштабності. Адам, мабуть, озирався навкруги, намагаючись зрозуміти, чого саме не вистачало. Увесь світ, буквально, належав йому, та він не був уповні щасливий. Він потребував когось, хто зміг би розділити з ним плоди його праці, коли він порав землю і доглядав за садом (Пор. Бут. 2:5).
Бог побачив це і сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18). Тоді Він сотворив усіляких звірів і птахів і привів їх до Адама, щоб той назвав їх. Адам був наповнений однією з прекрасних Божих якостей – добротою. Він хотів розділити свою радість і щастя з кимось, йому подібним. Тоді Бог навів глибокий сон на Адама і з одного з його ребер сотворив Єву. І Бог поблагословив їх словами: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте» (Бут. 1:28). Адам та Єва були сотворені на образ Божий. Вони були вищі за всі інші творіння, бо були наділені розумом. Після гріхопадіння перші люди на Землі побачили й усвідомили себе такими, якими вони були насправді – лише обмеженими, слабкими, нездатними до розуміння, в’язнями власних пристрастей. Прийняття правди про те, ким вони були без Божих дарів, напевно, було для них великим потрясінням.
Побачивши свою нікчемність, вони посоромились, і, прикривши тіло, сховалися, бо раптом зрозуміли велику відмінність між собою і Богом.
У них зародився страх, який взяв гору над дитячою простотою, якою вони вирізнялися, залишаючись вдячними дітьми люблячого Батька.
Адаму і Єві було сказано, що якщо вони скуштують плід із дерева, то помруть. Вони думали, що це про фізичну смерть. Але злі схильності, нестримні пристрасті, озлобленість, сум і темряву принесла духовна смерть – гордість.
Бог попередив їх про наслідки їхнього вибору. Спершу Він звернувся до змія, від якого гордість бере початок, і сказав йому, що відтепер на череві своєму він буде повзати і їстиме землю.
Усі люди зневажатимуть цього упалого ангела світла і матимуть його за пил земний – за ворога, якого всім, окрім тих, хто (як і він сам) обрав землю, варто топтати й уникати.
Його гордість стала причиною його падіння з неба; ця ж гордість спонукала Єву наслідувати його, але тепер усі люди побачать, що він насправді дух пітьми. Війна, що закінчилась у небі, почалася на землі.
І тоді проявилося Боже милосердя, преславне та безмежне. Бог сказав батькові брехні, що Він поставить проти нього Жінку, і її потомство розчавить йому голову.
Прийде новий Адам і нова Єва, які не розчарують Його. Вони будуть смертельними ворогами змія і розчавлять йому голову – його гордість – своїми святістю і смиренням.
Цим месіанським пророцтвом було проголошено війну між двома царствами. Нащадки Єви стануть по різні сторони боротьби, але серед них буде двоє людей, які розчавлять гордість цього спокусника. Змій утішався тим, що він, як йому здавалося, зіпсував Божі плани через слабку жінку. Але Бог використає іншу слабку Жінку, щоб розчавити йому голову. Через Єву та її потомство у світ увійшла гордість, а разом із нею – всяке зло. Через іншу Жінку та її потомство Бог врятує світ. Він благословить світ ще більшими можливостями. Настільки великими, що ті, хто приймуть їх, назвуться «дітьми Божими».
Марія – обіцяна Жінка
Минали століття, і оскільки людство все більше заглиблювалось у темряву і піддавалося спокусам, Бог посилав Своїх пророків, щоб підтримати і просвітити Свої творіння. Незважаючи на їх вибір розпоряджатися своїм життям, Він не покидав Своїх творінь.
Через Ноя Небесний Отець виявив милосердя, зберігши людський рід завдяки святості однієї людини.
Через Авраама Він показав приклад віри в невидимого Бога та надії на Його обітниці. Він випробовував віру Авраама, коли велів тому пожертвувати свого єдиного сина. Це служило прообразом жертви, яку Він Сам складе, віддавши Свого Сина для спасіння світу.
Через Якова Бог породив дванадцять племен Ізраїлевих. Із одного з них походитиме Його Син і Жінка.
У Йосипі, який був проданий за 20 срібняків, Бог передбачив Свого Сина, Ісуса, і у Своєму плані викупити Свій народ використав заздрість людини.
Палаючий кущ, що бачив Мойсей, був прообразом Богочоловіка, а вогонь символізував єдність Його Божественної і людської природи. У майбутньому буде також Жінка, яка горітиме любов’ю до Бога і стане матір’ю, водночас залишившись дівою.
Блага вість
Чи розпізнав ангел темряви, змій, той час, про який говорили пророки? Завдяки своїм високим розумовим здібностям і чудовій пам’яті він точно ніколи не забував і не переставав чути прокляття, зіслані на нього в саду.
Він, напевно, повзав по землі в пошуках діви, яка зачне і породить сина. У своїй гордості змій думав, що її супроводжуватиме слава, а про народження діви буде сповіщено громом із небес. Але великий спокусник обманувся.
На шостому місяці вагітності Єлисавети ангел Гавриїл з’явився юній діві, зарученій із чоловіком на ім’я Йосип. Її звали Марія. Це було дуже поширене ім’я серед юдейського народу.
Кожна єврейська жінка мріяла стати матір’ю Месії. Чому ж саме Марію потривожив ангел, називаючи її благословенного? «І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий» (Лк. 1:31-32). Марія сказала до ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» (Лк. 1:34). Вона була дівою і хотіла залишатися нею.
Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!» (Лк. 1:35).
Тоді як все небо чекало, який вибір ця Жінка зробить, вона склала руки і сказала: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38).
Та ж Сила, що сказала порожнечі повстати, отінила Жінку, підняла її до нечуваної раніше і немислимої з того часу єдності з Богом.
Так само, як наша єдність із Богом посилюється у відносинах з усіма трьома Особами, так єдність Марії поглиблювалася від дочки Небесного Отця до нареченої Святого Духа і матері Сина Божого. Нова Єва повернула те, що стара Єва втратила – єдність із Пресвятою Трійцею. Ми також є синами та доньками Отця. Ми також можемо обручитися зі Святим Духом. Ми також можемо стати матерями Сина, бо Син її одного дня сказав, що той, хто чинить волю Його Отця, той Йому брат, сестра і мати.
Турбота
Після всього цього жінці подобало залишатися вдома на самоті та нічим не тривожитися, однак Святе Письмо говорить, що Марія поспішила привітати свою родичку Єлисавету. Її хвилювання за свою (уже в літах) родичку, що носила дитину, змусило її залишити дім і чоловіка, з яким була заручена, щоб допомогти Єлисаветі в час потреби. Із боку Марії це безстрашний і сміливий учинок – вирушити до Юдеї, щоб роздумувати про всемогутнього Бога, Який умістився в її лоні. Будучи скромною, вона зберігала би цю таємницю, але Бог мав інші плани. Як тільки Єлисавета почула привіт Марії, то сповнилася Святим Духом і голосом сильним сповістила: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!» (Лк. 1:42).
Як усі батьки, Бог не міг втримати в таємниці цю радісну новину. Він не міг не поділитися цією радістю з кимось, і цим кимось стала Єлисавета, що носила дитину, якій судилося бути провісником Його Сина.