Попереднє слово
Ми живемо у вік науково-технічного прогресу, що вимагає доказів, і, однак, ми прагнемо таємниць. Але коли Бог розкриває нам тайни, ми намагаємось їх знищити своєю глибокою байдужістю чи несерйозними доводами.
Ми пишаємося нашими технічними досягненнями і винайденням невидимої сили – атомної енергії, – яка може зціляти, знищувати, відновлювати та відроджувати. У той же час ми заперечуємо існування ангелів, які також є невидимими силами, що можуть знищувати, зціляти та відновлювати.
Ми пишаємося геніями, якими усіяно землю, але заперечуємо численні вияви інтелекту, які вражають людський розум.
Ми визнаємо існування зла у світі та неспроможність людей протистояти йому, але заперечуємо злих духів, які переслідують людину з наміром її знищити.
Ми усвідомлюємо нескінченність і безмежність Бога, проте ми обмежуємо Його здатність творити до видимого світу та його жителів. Ми пишаємося тим, що достатньо сильні, щоб зіткнутися з реальністю і подивитися правді в очі, та говоримо все, як воно є, а потім витрачаємо купу грошей на заспокійливі препарати, щоб забути реальність.
Ми вважаємо, що все, що стосується іншого світу, є нижче рівня нашого інтелекту, але дивимося програми і читаємо книги, в яких йдеться про екстрасенсорні здібності й окультні практики.
Ми з великим інтересом спостерігаємо, як наука порушує питання телепатії і читання думок, однак вважаємо, що спілкування в думках з Богом чи нашим ангелом-хоронителем є божевільними видумками чи фантазіями.
Ми повні суперечностей і сприймаємо лише те, що перебуває в межах нашого розуміння, проте, наші серце і розум прагнуть невидимої дійсності, яка через нашу гордість залишається для нас недосяжною, – дійсності, яку ми можемо осягнути тільки вірою і смиренністю.
Якими правдивими є слова – для тих, хто вірить, не потрібні пояснення, а для тих, хто не вірить, неможливо знайти пояснення.
Св. апостол Павло одного разу розповідав натовпу людей, що був переслідуваний за віру в ангелів і воскресіння. Тож дізнаймося більше про цих творінь Божих, в яких вірив св. Павло, щоб ми також могли повірити (Пор. Ді. 23:6-11).
Початок
Святе Писання розповідає нам у Книзі Буття, що на початку Бог створив небо і землю.
Земля була пуста і порожня. Важко зрозуміти, що таке порожнеча. У нашому житті все, що ми бачимо, є чимось, навіть темрява, яка є відсутністю світла.
Можливо, буде важко, та все ж необхідно повернутися до нескінченного Божого існування – вічності – і побачити Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого, одного в Трьох особах і Трьох в одній сутності.
Зі Своєї безмежної доброти Бог забажав розділити Своє щастя з іншими не тому, що Йому чогось не вистачало для повноти, а тому, що Він – це сама доброта.
Бог вирішив створити істот, схожих на Нього – чистих духів.
Він просто захотів – і вони з’явилися: незліченна кількість духів із різними розумовими можливостями, істоти обмежені, що перебувають далеко за межами нашого розуміння.
Ці чисті духи є розумними, сильними і повними Божого просвітлення, проте кожен із них є унікальним. Так само, як людський розум відрізняється своїми інтелектуальними здібностями, так само чисті духи – істоти розумні – різняться між собою.
Деякі з них сповнені любові та знання тайн Божих, інші звідусіль осяюють Пресвяту Трійцю. Кожний ангел, будь-якого чину, по-своєму переживає світло Боже.
Як одна зірка несхожа на іншу, так само кожний дух відмінний від іншого. Духи витають навколо Бога – легко і невпинно. Вони ніколи не втомлюються, не відчувають голоду і не знають обмежень, якими обтяжені люди.
Чи любитимуть ці істоти Бога ще більше, повною мірою усвідомивши свої дари, таланти, красу і силу? Чи будуть вони поклонятися Богові як своєму Творцеві? А чи, можливо, так захопляться собою, що відмовляться визнавати Його?
Духів такої високої природи належить піддавати випробуванню, що відповідатиме їх природі. «Кому дано багато, багато від нього й жадатимуть» (Лк. 12:48), і випробування полягатиме в тому, щоб зробити вибір між собою і Богом, між гордістю і смиренням, брехнею і правдою.
Битва
Кожен створений Богом ангел є досконалим. Кожен володіє певним рівнем розумових здібностей і красою. У момент їх створення Бог закладає знання, що не вимагає жодних зусиль з їх сторони. Від самого початку це знання є глибоким і повним.
Ангели створені істотами довершеними й безсмертними, непідвладними старості, вільними від впливу часу чи пір року. Вони рухаються і спілкуються зі швидкістю думки та не знають втоми.
Якого ж випробування зазнали ці величні створіння? Ми можемо тільки здогадуватися про це з дванадцятого розділу Одкровення Івана Богослова. Цей розділ дає достатньо інформації, щоб ми змогли зібрати її воєдино і зрозуміти таємницю цього випробування.
Для Бога все, що відбувається, відбувається зараз, немає минулого чи майбутнього – є тільки тут і зараз. Перш ніж створити людей і ангелів, Він знав, які можуть бути наслідки, Він знав, що якщо людина не послухається Його і згрішить, то тільки Він зможе принести гідну жертву. А слабка людська природа завжди прославлятиме Боже милосердя.
Ще до того, як Бог оголосив про Свої майбутні плани, деякі з ангелів, здавалося, почали підупадати. Гріх гордині – гріх поступовий, це повільний процес згіршення, який важко помітити, аж поки не стане надто пізно.
Ймовірно, деякі ангели почали настільки задивлятися на себе і зосереджуватися на власній красі та дарах, що поступово стали більше думати про себе самих, аніж про Бога. Вони, напевно, стали приписувати знання, якими володіли, своїм здібностям і талантам, забувши, що це Божі дари.
Потім вони почули від Всевишнього те, що приголомшило їх: друга особа Пресвятої Трійці стане людиною, і Богочоловікові вони повинні будуть підкорятися як своєму Господу та Царю!
Як спалах блискавки, Люцифер, найвеличніший з усіх ангелів, найбільш схожий на Всевишнього, ангел, якого звали «світлоносним», скрикнув голосом, подібним до грому: «Я не підкорюся!» Інші ангели різних чинів та розумових здібностей усі разом запротестували: «Ми не будемо покорятися!»
Так почалася боротьба між гордістю і смиренням. Архангел Михаїл піднявся вище всіх і прогримів: «Хто як Бог!» Це не була битва мечів, які завдають кривавих ран і приносять смерть. Ця боротьба була ще більш смертоносною – це була битва розуму, волі, ідей та вірності.