Збожеволілий цар бачив у Давиді загрозу своєму царству. Він, здається, не розумів, що питання про те, яке царство переживає погрози, вирішує Бог. Не знаючи цього, Саул робив те, що роблять усі збожеволілі царі, – він метав списи в Давида. Він мав право на це, він був царем. Царі можуть робити подібне. Вони майже завжди це роблять. Вони вимагають права метати списи у своїх підданих. Усі знають, що в цих людей є таке право. Звідки знають? Царі казали їм це багато-багато разів.
Чи можливо, щоб ця божевільна людина була істинним царем і навіть помазаником Господнім?
А як щодо твого царя? Чи є він помазаником Божим? Може – так. Може – ні. Ніхто ніколи не знає точно. Люди заявляють, що вони упевнені. Навіть дуже. Але вони не праві. Вони не знають, знає Бог. Але Він не каже.
Якщо твій цар – дійсно помазаник Господній і якщо він теж метає списи, тоді одне ти можеш знати, і знати напевно: твій цар досить безумний.
І він – цар з роду Саулового.