Бог є святий – це значить, що Він абсолютно відділений від усякого гріха, бажає тільки добра і ненавидить зло.
Перекладаючи слово «святий» з гебрейської мови Старого Заповіту, знаходимо, що воно значить «відділений». Таке саме значення цього слова знаходимо в Новому Заповіті, перекладаючи його з грецької мови.
Бог Сам рішив бути святим, і Він є таким. Ми також можемо бути святі, якщо будемо жити так, як бажає Бог.
Звідки ми можемо знати, що Бог святий? Джерелом пізнання правди, пізнання Бога і Його характеру є Біблія. Отож, звернімося до цієї найціннішої Книги і побачимо, як вона вчить про Божу святість.
Пророк Ісая в храмі, у видінні бачив Господа на престолі, а довкола Нього серафимів, які кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Ісаї 6:2-3).
У Книзі Ісуса Навина (24:19) написано, що «Бог святий, Бог заздрісний Він. Не простить Він вашу провину та ваших гріхів». Цар Давид у Псалмах також підкреслює Божу святість. Так, у 22-му Псалмі він каже: «Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих! На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх» (Пс. 22:4,5). У Псалмі 99:5 Давид закликає: «Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!»; і в 9-му вірші: «Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!».
У Книзі пророка Ісаї (57:15) читаємо: «Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення…»
Як в Старому, так і в Новому Заповітах написано, що Бог є святий. Ісус Христос, молячись за Своїх учнів, казав: «І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!» (Ів. 17:11). Апостол Петро в 1-му Посланні (1:15-16) говорить: «За Святим (тобто Богом), що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: Будьте святі, Я бо святий!». Ці слова «будьте святі, Я бо святий» апостол цитує із Книги Левитів 11:44. Це Сам Господь говорив до ізраїльського народу, попереджаючи його, щоб не занечищував своїх душ.
Що значить бути святим у практичному житті християнина? Святість у практичному значенні цього слова є способом святого життя. Жити святим життям – це значить жити відділеним від гріха. Візьмім приклад із життя апостола Павла. У своїм духовнім житті він росте все вище й вище, і закликає всіх вірних до цього духовного росту.
Говорячи про Божу святість, цікаво знати, чи підкреслює Біблія окремо святість Бога – Отця, святість Божого Сина Ісуса Христа і святість Святого Духа?
У Книзі пророка Ісаї написано, як Бог Отець називає Себе Святим Ізраїлевим, промовляючи до Ізраїля: «Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу!… і твій Викупитель Святий Ізраїлів» (Іс. 41:13,14).
Про святість Ісуса Христа апостол Петро, промовляючи в храмі, заявляє: «Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця» (Дії Ап. 3:14). Або в 1-му Посланні апостола Івана 2:20 читаємо: «А ви маєте помазання від Святого (тобто Христа), і знаєте все». І взагалі, візьміть чотири Євангелії. Кожний із євангелистів описує Христа, Його характер, що ми без найменшого застереження приймаємо за Божественні атрибути, не відчуваючи жадного протиріччя в душі. Христос не мав у Своїй душі ніякої гріховности, властивої людині. Він був досконалим під кожним оглядом, Він – Святий.
Про святість Духа Святого вже говорить сама назва «Святий Дух». Апостол Павло в Посланні до Ефесян (4:30) особливо підкреслює, що Дух Божий є Святий і навчає, щоб ми не засмучували Його, бо Ним запечатані ми на день викупу.
Божа святість – цей атрибут найбільше прославляє Бога. Як ми вже згадували в попередніх лекціях, Бог добровільно виконує Свої обов’язки морального світла, розуміння правди. Бог є абсолютно чистим і праведним, у Ньому немає ніякої нечистоти і неправди. У Нього – досконала справедливість. (Про Божу справедливість ми будемо говорити окремо в іншій лекції). В Ісаї (5:16) читаємо: «Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!» Бог є світло. Про це читаємо в 1-му Посланні Івана (1:5): «А це звістка, що ми її чули від Нього (тобто Христа) і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!»
Як проявляється Божа святість? По-перше, Бог має огиду до гріха. Пророк Авакум, приносячи скаргу до Бога, каже: «Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?» Варто прочитати відповідь, яку дає Святий Бог у Своїй справедливості. Для скорочення прочитаємо тільки 8-ий вірш з 2-го розділу: «За те, що ти грабував був багато народів, – каже Бог до безбожників, – вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому».
В Книзі Буття (6) написано, що пожалкував був Господь, що створив людину, бо бачив Він «велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно». У Приповістках Соломона (15) написано: «Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає». «Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова».
По-друге, Божа святість виявляється в тому, що Він насолоджується справедливістю і святістю вірних Йому людей. У Книзі Левитів (20:26) є таке Господнє повеління: «І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої».
По-третє, Божа святість відокремлює грішника від Бога, коли грішник не навертається до Нього, а також Божа святість вимагає, щоб грішник пожав наслідки свого беззаконня. Про це читаємо в Книзі пророка Ісаї (59:1-2): «Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути, бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув». У 5-му Псалмі Давид стверджує: «Бо Бог – Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати! Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти».
Жертва Божого Сина Ісуса Христа для спасіння грішників є не тільки виявом Божої любови до людей, але й виявом Божої святости. Було потрібно покарати гріх, і Бог це зробив у Своєму Синові. Хрест Ісуса Христа показує, наскільки огидним є гріх для Бога і як міцно Бог любить грішників. В Книзі пророка Ісаї (53) читаємо про це так: «А Він (Христос) був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» Апостол Петро в 1-му Посланні (3:18) також говорить про це: «Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних…»
Вивчаючи Божу святість, яку науку ми можемо винести для нашого практичного життя? Коли Бог святий, то це значить, що ми маємо приходити до Нього з благоговійністю. У Посланні до Євреїв (13:28) апостол навчає нас, щоб ми служили Богові з побожністю і зо страхом. Зрозуміло, наша побожність не сміє бути фарисейською, поверхневою, але нехай вона походить від нашого серця. У Книзі Виходу (3) читаємо, як Бог з’явився Мойсеєві в полум’ї горіючого куща. Коли Мойсей зближався до того куща, щоб побачити,чому він не згоряє, то Бог йому сказав,щоб не зближався і щоб здійняв взуття своє з ніг, бо місце, на якому стояв Мойсей, святе.
Важливою наукою є для нас і те, що чим краще ми усвідомлюємо собі Божу святість, тим виразніше бачимо наші гріхи. Читаючи Книгу пророка Ісаї, ви можете зауважити, що в перших п’яти розділах він пише про Божу кару для інших – горе зажерливим, горе п’яницям і т.д. і нічого не згадує про себе. Але, коли Ісая побачив Божу святість, про що описується в шостому розділі, що ж тоді каже пророк? Кому горе? «Горе мені, – каже Ісая, – бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» Праведний Йов багато дечого говорив та розважав, але коли побачив славу і праведність Божу після тяжкого переживання, він казав: «Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе… Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!» (42:5-6).
Наша святість буде тоді дійсною, коли ми в наших очах станемо малими, незначними і нічого не вартими, а Господь Ісус Христос стане для нас безмірно святим і могутнім. Будучи грішними людьми, ми можемо наблизитися до Святого Бога тільки через заслуги святого Божого Сина, Ісуса Христа, а не через когось іншого. Він є Світло – така Його природа, у Ньому немає ніякої хиби. Святий Бог бажає простити людині її гріхи й відновити її, але для примирення поміж Богом і людиною потрібно, щоб вони взаємно пізналися. Бог може знати і Він знає людину, але людина сама не може пізнати Бога. Отже, мусить статися щось надприродне, щоб відбулося це примирення.
Для цього Бог об’являє людині Свою природу, Свою істоту, Свій характер, Свої реакції на покару, щирість, Свою любов і милосердя і Свою огиду до гріха. Але з нашого боку потрібно також покори, пониження і щирости, щоб побачити, яка наша природа в дійсності, що ми – грішники.
Тільки Ісусів хрест може нам об’явити нашу гріховну природу. Тільки в світлі Христа ми можемо побачити нашу гординю і впокоритися. Тільки ця велика сила може освітити нашу мозолисту духовну природу, природу нашого людського серця. І тільки тоді Бог може наблизити нас до Свого серця, до щасливої і радісної спільности із Собою. Кожна людина має бути готова і повинна бажати прийти до Божого світла, а не опиратися перед Богом. Нехай нам Святий Бог допоможе шукати примирення з Ним, шукати поєднання з Ним через віру в Ісуса Христа.