Коли ми вже збиралися повертатись додому, ми отримали листа від братів і сестер із Праги з запрошенням відвідати їх. У своєму запрошенні вони також сповіщали, що в Празі можна буде послухати брата Бедекера[1], який кілька разів виступить там із проповідями. Запрошення було таке щире, і Костомлатські так умовляли нас послухати цього проповідника, що ми погодились. Через кілька днів ми вже були в гостинному домі брата Валіша. Цей колишній пастор реформатської церкви ще до свого навернення за внутрішнім покликанням залишив свою парафію. Декілька років він розповсюджував книжки в Росії, потім покаявся й став у Празі незалежним проповідником. Це була особлива людина, в якій відтворювався образ Учителя. Любов, вірність і смирення стали його характерними рисами. Нам розповідали, що брат Валіш походив з багатої родини, але все своє майно віддав бідним. Одного разу він навіть прийшов додому без сюртука, бо віддав його злидареві. Тепер брат Валіш уже в Господа, Якому він так віддано служив до самої смерті і від Якого він, напевне, отримав нагороду за здійснений труд.
Те, що ми опинилися в домі брата Валіша, я вважаю новим проявом Божого піклування та милості. Тиждень, проведений там, залишається для мене одним з найкращих спогадів мого життя.
Перш ніж продовжити свою розповідь, хочу змалювати Прагу, яка стала нашою другою батьківщиною. Мабуть, я ніколи більше не побачу це прекрасне місто, що мальовничо розкинулося на березі річки. Воно повстало перед нами урочисто прикрашене: було велике свято, пов’язане з приїздом імператора. Декорації міста коштували близько 50 000 крон, стільки ж було витрачено на дуже рідке за тих часів електричне освітлення.
Дивний збіг! У цьому місті я пізнала Небесного Царя й побачила славу царя земного. Параду завадила тривала гроза й викликана нею повінь, однак наприкінці дня він усе ж таки відбувся на головній площі міста. За командою імператора, який стояв в оточенні представників закордонних держав, війська проходили урочистим маршем. Тисячі людей, у тому числі й ми, спостерігали це пишне видовище. Здавалося, що світ в останній раз хотів показатися мені в усій своїй красі, перш ніж я назавжди відійду від його суєти й стану йому чужою та незрозумілою.
Хай благословить тебе Бог, прекрасна Праго, хай принесе Євангеліє тобі своє Світло, аби люди спасалися й жили на славу Господу!
Наше перебування в Празі було з усякого погляду незабутнім. Для нас, словаків, саме перебування в цьому старовинному чудовому місті стало неабиякою подією. Королівська фортеця, історичні храми, палаци та площі, де протестанти боролися з католиками, радіючи перемогам чи страждаючи від тяжких поразок, – усе оживало в нашій уяві.
На щастя, у Празі нам пощастило з гідом. Ним був проповідник Адлаф, такий самий патріот своєї батьківщини, як ми – своєї. Ми добре зналися на історії Богемії, і він показував нам площі та будинки, з якими ми вже були знайомі з книжок. Особливо чарівною була загальна панорама міста від Градчанів[2]. Коли я стояла там на вершині, перед моїм уявним зором проходили герої, королі та королеви у своїх шатах. Я уявляла багатих бюргерів[3] і купців, священиків і монахинь давнини, бачила, як народ поспішав вулицями, аби послухати Милича[4] або Гуса[5].
Ті часи й ті люди давно пішли у вічність, а місто все ще стоїть і розповідає про минуле. Так, у Празі промовляє навіть каміння, проголошуючи славу Цареві Небесному, Який кличе народи до спасіння від пітьми та омани, аби вони у свій час увійшли через перлинну браму до Вічного міста, щоб там, у мирі та радості, славити Господа.
Ідучи Прагою, я уявляла собі, як ми одного разу підемо по Новому Єрусалиму[6]. Там нам скажуть: «Ось у цьому палаці живе цар Давид, а он у тому, прикрашеному колоссям пшениці, – його прабабця Рут. Там, де стоїть знак намету, тепер постійне місце проживання кочовика Авраама, а той голуб над палацом вказує на домівку Ноя». Ми побачимо там відомих з біблійної історії людей: колишніх митарів, рибалок із Галілеї, наметників[7], вчених та багатьох інших. Ми згадаємо давно забутих нами знаменитостей, побачимо невідомих на землі, але записаних у Небі в Книзі життя.
На Небі, як і в Празі, нам покажуть чудовий Царський палац, трон Того, Кому на землі не було де голову прихилити. Ми побачимо Ісуса в славі разом із тими, кого Він викупив і очистив Своєю святою кров’ю, кого Він покликав і обрав і хто залишився вірним Йому до кінця.
[1] Бедекер Фрідріх Вільгельм (1823–1906) – вчений-богослов.
[2] Район Праги
[3] Тобто багатих міщан.
[4] Милич Ян (пом. у 1374 р.) – талановитий чеський проповідник, який вимагав загальної реформи церкви.
[5] Гус Ян (1371-1415) – чеський патріот, поборник чеської національної та культурної незалежності, видатний діяч Реформації. Фундатор чеської літературної мови.
[6] Ідеться про Царство Небесне.
[7] Людина, яка виготовляла намети.