2.2 Битва світоглядів: Подолання невизначеності

Так чи інакше, атеїсти активно противляться тому, щоби вчення про Боже створення світу (креаціонізм) проникало в суспільну свідомість і насамперед у систему освіти, аргументуючи це тим, що креаціонізм – не наука. А креаціоністи, заперечуючи їм, нерідко заявляють, що еволюція – не наука. Свою правду мають, по суті, й ті, й інші. Бо ні еволюціонізм, ні креаціонізм не є науками. Це – два взаємовиключні світогляди. А наука лиш слугує полем битви між ними.

Для того, щоб діалог між представниками цих світоглядів був предметним, потрібно постійно з’ясовувати, що саме мається на увазі в тому чи тому висловлюванні під поняттям «еволюція». Адже це слово має дуже багато значень, і нерідко доводиться стикатися з мудруваннями такого зразка:

  • (1) Зорі еволюціонують.
  • Відповідно, (2) еволюція існує.
  • Відповідно, (3) людина еволюціонувала з мавпи.

Типове джерело таких непорозумінь – це помилка підміни поняття, якої систематично припускаються люди. Одному й тому самому терміну «еволюція» приписують принципово різні значення:

а) походження;

б) природний прогрес;

в) видоуворення:

  • макроеволюція (в1)
  • мікроеволюція (в2);

г) теорія Дарвіна;

д) зміни в часі.

Під мікроеволюцією (в2) розуміють можливе для реальних спостережень видоутворення в рамках сингамеону – сукупності генетично споріднених організмів, які при цьому можуть бути, а можуть і не бути схожими зовні. Представники одного сингамеону можуть навіть належати до різних родів у традиційній класифікації, оскільки вона сформувалася задовго до появи генетики й була заснована лише на морфологічних ознаках – тобто таких, які можна бачити безпосередньо.

Натомість під макроеволюцією (в1) розуміють гіпотетичне (тобто таке, що приймається на віру) прогресивне видоутворення, не обмежене сингамеоном. Наприклад – деклароване ствердженням 3 походження людини від мавпи.

У тому разі (д), коли під еволюцією маються на увазі будь-які зміни в часі, вони можуть бути як пов’язані з походженням (а), прогресом (б) чи видоутворенням (в), так і зовсім із ними не пов’язані. Наприклад, реально спостережувана еволюція зірок (ствердження 1) належить до змін у часі (д), але не має жодного стосунку ні до (а), ні до (б), ні, тим більше, до теорії Дарвіна (г). Зорі й справді змінюються з часом: вони згоряють, вистигають, вибухають. І це – реальний процес. Але його спостереження аж ніяк, принципово, не дасть нам відповіді на те, звідки й навіщо ці зорі взялися споконвіку. Натомість ідею природного прогресу це явище взагалі спростовує, оскільки так звана еволюція зір – це, навпаки, процес деградації та руйнування.

А з теорією Дарвіна (г) та видоутворенням у живій природі астрономічні об’єкти й узагалі жодним чином не пов’язані, оскільки говорити про них поза контекстом уже наявних живих організмів – безглуздо. До неживої природи формула «виживання найпристосованіших» непідхожа в принципі. Як може виживати те, що ніколи не було живим?

Також необхідно пам’ятати, що питання походження (а) і природного прогресу (б) не відповідають раніше обговорюваним критеріям науковості й за визначенням належать до царини не природознавства, а філософії або релігії. Водночас ідея прогресу (б) суперечить фундаментальним законам природи, тоді як макроеволюція (в1) і теорія Дарвіна – це умоглядні концепції, засновані саме на цій ідеї.

До того ж щодо походження (а) взагалі не існує бодай якихось адекватних натуралістичних пояснень для виникнення:

  • Всесвіту (простору, часу, матерії та енергії за їх відсутності);
  • життя (живих організмів із неживої матерії);
  • інформації (нематеріальної категорії в матеріальному світі);
  • свідомості (мислячих істот – у світі, позбавленому розуму).

Треба також звернути увагу, що одним із джерел невизначеності в цьому питанні (неважливо, чи це просте непорозуміння, чи навмисна підміна поняття) є сама назва книжки Дарвіна «Походження видів», яка закладає, що в ній ідеться про походження (а). Насправді ж у цій книжці наведено тільки низку умоглядних припущень щодо видоутворення (в), а весь наданий фактичний матеріал зводиться до окремих часткових випадків мікроеволюції (в2): прикладів штучного виведення селекціонерами порід/рас усередині одного виду (в2’) та роздумів – знову ж таки, суто умоглядних – про те, як такий процес міг би відбуватися в природних умовах (в2”). Зрештою все визначається віруваннями в природний прогрес (б), і тому становить собою кругову аргументацію: на доказ прогресу (б) наводиться інтерпретація природного добору (в2”) у світлі припущень про існування прогресу (б).

Біблія визнає зміни в часі (д) та видоутворення шляхом макроеволюції (в2). І насправді то тільки ці значення слова «еволюція» належать до царини науки, оскільки це явища, які реально можна спостерігати. Біблійне поняття сотвореного роду (на івриті – барамін) зіставне з генетичним поняттям «сингамеон». У традиційній класифікації до нього найближчою є таксономічна категорія «сімейство». Тоді як теорія Дарвіна (г) стверджує існування єдиного еволюційного дерева, Писання говорить про еволюційний ліс, де кожне дерево – окремо сотворений барамін (сингамеон).

Отже, коли поняття «еволюція» протиставляється ідеям креаціонізму, то під еволюцією насправді мається на увазі зовсім не наука, а еволюціонізм – світогляд, який сукупно охоплює умоглядні концепції безпричинного натуралістичного походження (а), позбавлені наукового обґрунтування ідеї природного прогресу (б) та видоутворення шляхом макроеволюції (в1), та зрештою – дарвінізм (г). Тому протистояння креаціонізму й еволюції – це зовсім не конфлікт між наукою та релігією, а зіткнення двох світоглядів-конкурентів. Насамперед вони змагаються щодо питання про походження Всесвіту, життя, людини. А наука, як зазначалося вище, є полем битви цих світоглядів.

Попередній запис

2.1 Битва світоглядів: Блудне дитя релігії

Наступний запис

2.3 Битва світоглядів: Звідки що береться?