Факт, що Всесвіт має саме такі параметри, які необхідні для існування життя, зокрема – життя розумного, визнаний усіма вченими: як віруючими, так і атеїстами. Для більшої науковості йому навіть надали особливу назву: «антропний принцип» (від грецького «антропос», людина). Однак уже за 2700 років до цих наукових відкриттів у Біблії було ясно сказано: «Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, – на проживання на ній Він її вформував» (Книга пророка Ісаї 45:18).
Зрозуміло, що для атеїстів такий стан речей є проблемою. Як же вони намагаються її обійти? Визнаючи антропний принцип як такий, але відкидаючи ідею задуму у Всесвіті, атеїсти змушені підшукати для нього альтернативні пояснення. Дуже поширеною спробою в цьому напрямі було прагнення перевизначити антропний принцип як «відчуття, що Всесвіт був спеціально створений для життя». Однак фізика не займається відчуттями. Це радше царина психології, якщо не психіатрії. А пояснити потрібно саме фізичний принцип.
Тому найбільшого поширення в атеїстичній літературі набуло ствердження, що сама можливість спостерігати накладає обмеження на те, що спостерігають: наявність спостерігача визначає те, який вид світу він сприйматиме. У перекладі людською мовою це означає таке: а що вас, власне кажучи, дивує в тому, що Всесвіт має саме такі параметри? Якби параметри Всесвіту були іншими, вас би в ньому просто не існувало, і дивуватися було би нікому.
Як можна проілюструвати таку логіку? Ну уявіть: ви подалися на відпочинок в якусь теплу країну. Й ось, по дорозі з пляжу до готелю, вас оточує десяток озброєних солдатів на чолі з офіцером. Вони підводять вас до найближчої стінки, націлюють на вас рушниці з відстані в кілька кроків. Офіцер зачитує незнайомою вам мовою якийсь папірець, а потім дає команду і лунає залп. Однак ви розумієте, що залишилися цілі й неушкоджені. Як можна пояснити те, що відбулося? Напевне найбільш резонним поясненням було би те, що всі рушниці були спеціально заряджені сліпими набоями, без куль. Можливо, це така анімація для туристів, щоб не страждали від браку адреналіну, – хтозна? Але вчені мужі пропонують інше пояснення такій ситуації: а що вас дивує в тому, що ви залишилися живі? Якби ви загинули, не було би кому дивуватися!
Утім, хоч би яке обґрунтування пропонували для антропного принципу, воно за визначенням належатиме до царини філософії, богослов’я, метафізики – але не природознавства. Питання про мету й призначення перебувають поза межами наукового методу. Подібно до того, як, скажімо, правила гри в шахи не дадуть нам відповіді на запитання «Навіщо треба грати в шахи?» – природознавство відповідає на запитання «Як?», але нездатне відповісти на запитання «Навіщо?» і «Для чого?» Натомість орієнтований на спостерігача підхід узагалі ставить Всесвіт у залежність від можливості спостереження, тобто від наявності цього спостерігача. А це, хоч як крути, знову не має жодного стосунку до атеїзму