«Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.
Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця. А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?… Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо… Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите? Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам’ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ… Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!»
Якою мовою говорити про речі незвичайні, не просто незвичайні, але ті, що переносять нас в абсолютно іншу реальність?
Один з перевірених способів – музика. І, по-моєму, кращі пісні – це пісні про любов. Усі слова здаються порожніми і неадекватними перед славою і захватом любові. Але перекладіть слова на музику, і вони здіймуться на орлиних крилах, і наші серця заб’ються в унісон з ритмом пісні.
От чому дуже рано в історії Ізраїлю і Церкви (а взагалі, в історії будь-якої культури) люди почали співом і музикою передавати ті незвичайні речі, які не можна передати одними лише словами, почали музикою і співом проголошувати настання нового світу.
Багато уривків з Нового Заповіту раніше чи пізніше клали на музику. У нашій сім’ї особливо цінують музику, вигадану Йоганном Брамсом в XIX столітті до щойно процитованого вірша 22: «Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме». Ніжна і потужна музика, що здіймається увись, обіцяє найбільше щастя, яке ми побачимо «по той бік», пройшовши через скорботу. Ці рядки християни повторювали в пору гонінь, твердять їх у горі і стражданні, і музика напрочуд відповідає ним. Навіть без слів музика Брамса впливає на серця людей, які навіть не знають самих слів або не здогадуються, звідки Брамс запозичив їх.
Брамс розкрив якнайглибшу тему цього уривка: з надр старого світу народжується новий. Як Павло в Римлян 8, так і тут Ісус прибігає до метафори пологів, щоб показати суть того, що відбувається, і просить Своїх учнів приготуватися до тяжких страждань і тієї вічної радості, яка станеться за стражданням. Так, жінка страждає в пологах, а потім радіє своїй дитині.
Пологі – це так важко. Гострий біль, перейми, ускладнене дихання, майже агонія. Чоловіки можуть лише з жахом спостерігати за цим процесом, але більшість жінок з готовністю йдуть на подібне випробування, вони думають вже про те юне життя, яке хоче завдяки ним прийти у світ. Через декілька хвилин або навіть секунд після пологів (якщо, звичайно, усе минуло благополучно), і мати, і дитя вже отримують якнайглибше задоволення. Попереду ще дні і тижні дискомфорту, тіло тяжко оправлятиметься після такої праці, але головне вже відбулося: нове життя прийшло у світ, а з ним прийшла нова радість.
Учнів Ісуса чекає короткий, але надзвичайно болючий і напружений період, подібний до моменту народження. Ісус буде забраний від них, але потім вони побачать Його знову. «Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите». Через смерть і воскресіння Він «йде до Отця», а потім «пошле Духа». Це надзвичайні події, катаклізми, з якими ще не стикався світ. Учні навряд чи зможуть підготуватися до цього, але, принаймні, Ісус їх попередив.
Усе відбувається саме таким чином, бо із смертю і воскресінням Ісуса народжується новий світ – той самий новий світ. Саме цей сенс намагається передати Іван. Застереження Ісуса не зводиться до банальності: зараз буде погано, а потім усе налагодиться. Усе набагато суттєвіше, і коли декілька розділів потому ми опинимося біля підніжжя хреста, а потім разом з Марією Магдалиною прийдемо в сад у день Пасхи, нам не слід випускати з уваги глибинний сенс подій. Це не просто дивні, нехай навіть унікальні події – це наочне свідоцтво народження нового, Божого світу.
От чому Ісус вважає необхідним це і ще одне застереження. Йому б про багато що хотілося поговорити з учнями, але вони поки що не готові, не можуть вмістити, до того ж після довгого дня і святкової вечері очі їх змикаються, а Він обрушує на них такі застереження і такі обіцянки, яких світ ніколи ще не чув – і не почує більше.
З них і так вже досить, навіть занадто. Коли ми бачимо безглуздий діалог (вірші 16-19), в якому учні перекидають один одному слова Ісуса, ми відразу розуміємо, що їм не вмістити. Ні, ще не настав час, і одне із завдань «Утішителя» у тому і полягатиме, щоб повністю відкрити для них істину. Дух нагадає їм слова, сказані на цьому шляху Ісусом. Дух поведе їх далі, виховуючи їх розум і уяву, щоб вони змогли нарешті вмістити, і тоді вони осмислять не лише сказане Ісусом у ту ніч, але і те, що Ісус хотів би сказати, але не став говорити, бо в той момент вони не вміли слухати.
Можливо, ми маємо право сказати також, що дух дарував людям музику, і слова набувають іншого сенсу і польоту. Адже і це – можливість прославити Ісуса і Отця. Музика може заздалегідь представити нашій уяві ту мить, коли явиться обіцяна нам радість, свято, якого ніхто нас не позбавить. Музика не лише віха, що вказує шлях до свята, вона – передвістя і початок самого свята.