На жаль, украй нечасто звертають увагу на те, що в словах Павла «нехай кожна людина кориться вищій владі» (Римлян 13:1), поняття «кожна людина» стосується правителів тією ж мірою, що і їхніх підданих. Але ж на цей аспект апостол указує цілком відкрито, недвозначно стверджуючи, що «володар – Божий слуга» (Римлян 13:4). Слуга ж повинен бути в послуху в свого Пана. Так, коли Пилат заявляє, що має цілковиту владу над життям Ісуса, Спаситель урозумляє його: «Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Івана 19:11).
Слово перекладене в Рим. 13:1 як «вищим» (в оригіналі слово «влада», стоїть у множині), може означати і «таким, що перевищують» (тобто стоять вищим рангом), і «найвищим». Обидва значення вписуються в контекст вірша, указуючи на подвійну природу встановленої Богом ієрархії (букв. – «священного правління») у суспільстві. Про підпорядкування народу урядові йтиметься далі. Але і народ, і його правителі рівною мірою підпорядковані верховній владі Бога. Уряд не є найвищим авторитетом. Він підвладний Царю над царями та Владиці над владиками й відповідальний перед Божим судом за Його моральним законом. «Сказав Бог Ізраїлів: … пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху» (2 Самуїла 23:3).
Уряд не є ні творцем суспільства, ні метою існування суспільства, ні засобом вирішення будь-яких проблем суспільства. Політики – це лише наймані працівники, завдання яких полягає в тому, щоб виконувати свої посадові обов’язки перед народом та перед Богом. Вони не мають права ні втручатися до правових сфер, які не підзвітні уряду, ні порушувати вищий моральний закон. Добробут народу знаходиться в прямій залежності від цього. «Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ» (Приповісті 29:2).
Начальник у народі має постійно пам’ятати, що дані Богом права особистості, сім’ї та церкви є вищими за владу уряду. «Як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону… щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, щоб не гордувало серце його своїми братами» (Повторення Закону 17:18-20).