Але оскільки в нас був намір сказати про блудницю, то прийди, блаженний Ісає, послухаємо ми, що ти говориш про Вавилон. «Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. Відкупитель ваш – Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів. Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств» (Іс. 47:1-5).
«Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. І ти говорила: “вічно буду господинею”, а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: “я, – й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей”. Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: “ніхто не бачить мене”. Мудрість твоя і знання твоє – вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: “я, і ніхто, крім мене”. І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, – не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе» (Іс. 47:6-15).
Ось що передбачає тобі Ісая; подивимося, чи не подібне щось сказав і Іоанн.
Бо він, перебуваючи на острові Патмос, бачив одкровення страшних таємниць, які докладно викладаючи, і інших навчає. Скажи мені, блаженний Іоанне, апостол і учень Господній, що ти бачив або чув про Вавилон? Підіймись і скажи: бо і він тебе заслав у заслання. «І прийшов один з семи ангелів, які мали сім чаш, і, говорячи зі мною, сказав мені: підійди, я покажу тобі суд над великою блудницею, яка сидить на водах многих; з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі. І повів мене в дусі в пустелю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами. І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, прикрашена золотом, коштовними каменями і перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її; і на чолі її написано ім’я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним» (Одкр. 17:1-5).
«Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здивуванням великим. І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів. Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з безодні, і піде у погибель; і здивуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться» (Одкр. 17:6-8).
«Тут розум, що має мудрість. Сім голів – це сім гір, на яких сидить жінка, і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути. І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель. І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові. Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні» (Одкр. 17:9-14).
«І каже мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна. І десять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розорять її, і роздягнуть, і плоть її з’їдять, і спалять її у вогні; тому що Бог поклав їм на серце – виконати волю Його, виконати одну волю, і віддати царство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі. Жінка ж, яку ти бачив, є велике місто, що царює над земними царями» (Одкр. 17:15-18).
«Після цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба і мав владу велику; і земля освітилася від слави його. І вигукнув він сильно, гучним голосом, кажучи: упав, упав Вавилон, велика блудниця; він зробився житлом бісів і пристановищем усякому нечистому духові, пристановищем усякому нечистому й огидному птахові; бо лютим вином блудодіяння свого вона напоїла всі народи, і царі земні любодіяли з нею, і купці земні розбагатіли від великих розкошів її. І почув я інший голос з неба, який говорив; вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у гріхах її та не зазнати покарань її; бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав неправди її.» (Одкр. 18:1-5).
«Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і удвічі відплатіть їй за ділами її; у чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй удвічі. Скільки славилася вона і розкошувала, стільки завдайте їй мук і скорбот. Бо вона каже у серці своєму: сиджу царицею, я не вдова і не побачу скорботи! За те в один день прийдуть на неї страти, смерть і плач, і голод, і буде спалена вогнем, тому що сильний Господь Бог, Який судить її. І заплачуть і заридають за нею царі земні, які блудодіяли і розкошували з нею, коли побачать дим від пожежі її, стоячи віддалік від страху мук її та кажучи: горе, горе тобі, велике місто Вавилон, місто могутнє! Бо за одну годину прийшов суд твій. І купці земні заплачуть і заридають за нею, тому що товарів їхніх ніхто вже не купує, товарів золотих і срібних, і каменів коштовних та перлів, і висону і порфири, і шовку, і багряниці, і всякого пахучого дерева, і всяких виробів із слонової кістки, і всяких виробів з дорогих дерев, з міді і заліза, і мармуру, кориці і фіміаму, і мира і ладану, і вина і єлею, і борошна і пшениці, і худоби і овець, і коней і колісниць, і тіл і душ людських. І плодів, угодних для душі твоєї, не стало у тебе, і все сите і блискуче віддалилося від тебе; ти вже не знайдеш його. Торговці всім цим, які збагатилися від неї, стануть вдалині від страху мук її, плачучи і ридаючи, і кажучи: горе, горе тобі, велике місто, одягнене у висон і порфиру і багряницю, прикрашене золотом і камінням коштовним і перлами, бо за одну годину загинуло таке багатство! І всі керманичі, і всі, хто пливе на кораблях, і всі корабельники, і всі, хто торгує на морі, стали віддаля, і, бачачи дим від пожежі її, закричали, кажучи: яке місто подібне до міста великого! І посипали попелом голови свої, і кричали, плачучи і ридаючи: горе, горе тобі, місто велике, коштовностями якого збагатились усі, хто має кораблі на морі, бо опустіло за одну годину!» (Одкр. 18:6-19).
«Веселися з цього, небо, і святі апостоли та пророки; бо звершив Бог суд ваш над ним. І один сильний ангел узяв камінь, подібний до великого жорна, і кинув у море, кажучи: з такою швидкістю повержений буде Вавилон, велике місто, і вже не буде його. І голосу тих, що грають на гуслах, і співають, і грають на сопілках, і трублять у труби, в тобі вже не буде чутно; не буде вже в тобі ніякого митця, ніякого мистецтва, і шуму від жорен вже не буде чутно в тобі; і світло світильника вже не з’явиться в тобі; і голосів жениха і нареченої не буде вже чутно в тобі: бо купці твої були вельможами землі, і чародійством твоїм були введені в оману всі народи. І в ньому знайдена кров пророків і святих, і всіх убитих на землі» (Одкр. 18:20-24).