…А про скорботу гоніння, що має прийти на Церкву від супротивника, каже євангеліст Іоанн: «І з’явилося на небі велике знамення: жона, оповита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження. І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жоною, яка мала родити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля. І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його. А жона втекла в пустелю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів. Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і півчасу. І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. Але земля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї. І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа» (Одкр. 12:1-6,13-17).
Під образом жони, оповитої сонцем, дуже ясно показує Іоанн Церкву, втілену в Слово Отче, сяючу більше сонця. Говорячи, що «під ногами її місяць», дає знати, що вона прикрашена небесною славою, як місяць; тим, що «на голові її вінець з дванадцяти зірок», вказує дванадцять апостолів, через яких заснована Церква. І «в утробі і кричала від болю і мук народження», це означає, що не перестане Церква народжувати від серця Слово, гнане у світі від невірних. «І народила», каже, «вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи», тобто, Церква, завжди народжуючи чоловічого і досконалого отрока Божого – Христа, проповідуючи Бога і людину, учить цьому усі народи. Словами: «І піднесене було дитя її до Бога і престолу Його», показується, що це є небесний Цар, а не земний, завжди нею народжуваний, як і Давид проголошує, кажучи: «Сказав Господь Господу моєму: “Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх”» (Пс. 109:1). «Коли ж, – каже (тайновидець), – дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і півчасу», – половина седмиці, коли володарюватиме тиран, переслідуючи Церкву, що тікає від міста в місто, і що в пустелі ховається в горах, не має із собою нічого іншого, як тільки два крила орла великого, тобто віру Ісуса Христа, Який, простягнувши святі руки Свої на святому дереві, розгорнув два крила, праве і ліве, закликаючи до Себе усіх вірних, і покриваючи їх, «як птах збирає пташенят своїх під крила» (Мф. 23:37). Про що і в Малахії сказано: «А для вас, що благоговієте перед ім’ям Моїм, зійде Сонце правди і зцілення у променях Його, і ви вийдете і заграєте, як тельці вгодовані» (Мал. 4:2).
Але і Господь каже: «Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, – хто читає, нехай розуміє, – тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть» (Мф. 24:15-19,21-22). «З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів. Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів» (Дан. 12:11-12).
А блаженний апостол Павло, пишучи до солунян, каже: «Благаємо ж вас, браття, щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашого зібрання до Нього, не спішити вагатися розумом і не тривожитися ні від духу, ні від слова, ні від послання, ніби нами надісланого, неначе вже настає день Христів. Нехай ніхто не спокусить вас ніяк: бо день той не прийде, поки не прийде раніш відступлення і не відкриється чоловік гріха, син погибелі, який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме. Хіба не пам’ятаєте, як я, ще перебуваючи у вас, говорив вам це? І тепер ви знаєте, що утримує його від того‚ щоб з’явитися в свій час. Бо таємниця беззаконня вже діє, тільки не здійсниться доти, доки не буде вилучений із середовища той, що утримує тепер. І тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус уб’є духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого. Його ж пришестя, за дією сатани, буде з усякою силою і знаменням та чудесами неправдивими, і з усякою оманою неправди тих, які гинуть за те, що вони не прийняли любови істини для свого спасіння. І за це пошле їм Бог дію омани, так що вони віритимуть неправді, і відтак будуть засуджені всі, що не увірували істині, а полюбили неправду» (2Сол. 2:1-12). А Ісая каже: «Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, – буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа» (Іс. 26:10).