Коли я розмовляю з молодими християнами, то в кінці бесіди я часто перебуваю в повному здивуванні, оскільки в мене виникає почуття, що їм не вистачає чіткого розуміння основних аспектів християнства. Нерідко це відбувається, коли я слухаю плани євангелізму чи коли відвідую молитовні служіння, присвячені євангелізації. У них багато ентузіазму, але мало розуміння суті того, що відбувається. Християни часто виховуються в стійких і достатньо багатих сім’ях, отримують хорошу освіту. До певної міри вони ізольовані від того, що відбувається в реальному світі, і від того, про що вони читають у газетах. Поки вони знаходяться в межах свого кола, яке складається в основному з християн, вони відчувають безпеку, але щойно вони вирішують присвятити своє життя Господу і вийти в цей світ із проповіддю Євангелії, то стають надзвичайно вразливими.
Сучасне суспільство не виявляє особливого розуміння стосовно тих, хто прагне служити ближньому з любов’ю в серці. Світ не любить людей, які намагаються жити праведним життям. Ми помиляємося, коли гадаємо, що християни мають особливий імунітет щодо емоційних та психологічних зривів: статистика стверджує, що психічним захворюванням піддана кожна десята людина в Англії на певному відтинку свого життя. Також не зовсім правильним є поширене уявлення про те, що, якщо християнин переживає „нервовий зрив“ (дуже неточний термін), він уже більше не може нести служіння, і взагалі ні на що нездатний. Можливо, Бог дає вам певний урок, якому ви не можете навчитися іншим способом. Можливо, Він приводить вас до того, щоб ви, переживши подібний стан, змогли допомагати іншим людям з такими ж проблемами. Справа в тому, що християни повинні мати чітке уявлення про реальні проблеми цього світу. Ви не можете прикидатися, що у вас вироблений імунітет проти аморальності і алкоголізму. Якщо ви серйозно ставитеся до обов’язків християнина, то знаходитеся на передовій лінії, і ви будете більше, ніж решта, піддані впливу князя темряви. Ви не зможете вдавати, що не помічаєте впливу армії сатани на цей самотній та невпорядкований світ. Пам’ятайте про це, коли зустрінете тих християн, які згрішили. Надзвичайно легко бути несправедливим стосовно тих, у кого виникли серйозні емоційні проблеми. Не менш небезпечним є бажання приховати власні духовні проблеми і нещиро стверджувати, ніби ваше життя позбавлене будь-яких стресів та потрясінь. У цій сфері дуже легко обманювати навіть самого себе.
Існує одна духовна перешкода, яка викликає відчай у тих, хто справді хоче приводити людей до Христа, – це чисельність населення. Не говорячи вже про те, що західне суспільство надзвичайно складне, в Англії сьогодні більше людей, ніж було у всіх містах разом узятих, в яких проповідував апостол Павло. Що ми можемо зробити із сімома мільйонами біженців? З мільярдом людей у Китаї? Спробувавши уявити всі народи, які ще не досягнуті Євангелієм, ми схилимо голови, визнавши свою поразку. І все ж ми не можемо просто проігнорувати факти і сконцентруватися тільки на потребах місцевих церков. Бог постійно спонукає чоловіків і жінок, які вирішили служити Йому, рухатися вперед, на нові рубежі Євангелії.
Вирішити проблему відчаю можна, використовуючи принцип заспокоєння у вірі. Автор Послання до євреїв пише: „Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх“ (Євр. 4:9-10). Бог наказує нам припинити турбуватися про наші численні проблеми, поклавши всі свої хвилювання на Нього. При цьому ми можемо бути впевнені в тому, що Він вирішить усі наші проблеми набагато краще, ніж ми самі. В Євангелії від Луки Ісус радив Своїм учням не турбуватися про завтрашній день: „Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!“ (Лк. 12:27,28). Незважаючи на пряме повеління Христа не хвилюватися ні про що, значний відсоток емоційних проблем серед християн – прямий результат їхньої відмови припинити свої власні хаотичні дії та хвилювання.
Апостол Петро писав тогочасним християнам, а в тому числі і нам, щоб ми „поклали усяку журбу на Нього“. Це ключовий принцип, за який слід сильно триматися на самому початку процесу учнівства. Це повеління стосується не тільки недільних богослужінь, коли ми забуваємо про свої проблеми на дві години. Це щоденна практика, яку ми повинні застосовувати, щоб вижити. Якщо ви покладаєте всі свої турботи на Господа, але після молитви вони повертаються з новою силою, ви повинні знову покласти їх на Христа. Робіть це доти, аж поки вони зникнуть. Можливо, під час молитви вам слід тримати при собі ручку і блокнот, записуючи все, що вас тривожить протягом дня. Ви можете запропонувати все записане Богові і продовжувати молитися без хвилювань, що ви забули Його про щось попросити. Я роблю особливий наголос на цьому питанні, бо і сам є воїном Ісуса Христа, який частенько хвилюється, я сам страждаю від тривоги та хвилювань, що зазнаю невдачі. Моя найбільша допомога в Христі – це усвідомлення того, що я все можу принести до Його ніг і Він не залишить жодної моєї проблеми без відповіді. Це не короткотермінове зауваження, з яким ви повинні погодитися, продовжуючи йти далі своєю дорогою, а постійне тренування свого духовного стану. Ми повинні зростати у вірі, цього вимагає від нас Бог. Якщо ви не будете тренувати свою віру, то незабаром почнете будь-якими способами ухилятися від молитви, оскільки вона стане для вас надто болісною та обтяжливою.
У нас є можливість перемогти депресію та відчай, які обеззброюють нас як християн. Ми можемо стати більш ефективними як воїни Ісуса Христа, долаючи багато труднощів, які зустрічаються на нашому шляху. Просто знайдіть заспокоєння у вірі, і чим раніше ви це зробите, тим краще. Адже якщо ви не вчините так, хвилювання зруйнує ваше здоров’я, ваше життя, ваш дім і вашу сім’ю.