Якими шляхами відчай зазвичай приходить до віруючих і в чому він виявляється? Перший, найпоширеніший шлях – це молитва, яка залишилася без відповіді. А що ми можемо відчути, окрім відчаю, якщо від щирого серця молимося Господу і просимо Його про щось, що здається нам важливим, але не отримуємо від Нього жодної відповіді? В якусь мить ми розуміємо, що не можемо осягнути шляхи Божі. Але потім чуємо проповідь про силу молитви чи ж читаємо одну з ідеалізованих книг на ту ж тему, і в нас починає зростати відчай. Нас попереджають, „щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим“ (Євр. 12:15). Цинізм – це пряма дорога до гіркоти і відчаю. Цинізм починає розвиватися особливо сильно, коли ми читаємо історії про героїв віри і знаходимо в них відповіді про дивовижні відповіді Бога на їхні молитви, про те, що благодать Божа була з ними завжди. Насправді Бог творить чудеса і в наші дні, і церква отримує не менше благодаті Божої, ніж у колишні часи. Просто молитва, яка залишилася без відповіді, – це той інструмент, за допомогою якого Бог виховує Своїх дітей. Моє життя сповнене молитов, які залишилися без відповіді. Думаю, не більше 50 відсотків моїх молитов отримали позитивні відповіді від Бога. Але я не дозволяю гіркоті пустити корінь у моєму серці.
Друга причина нашого розчарування і відчаю – це невдачі (у сімейному житті, у стосунках з іншими віруючими, з дітьми). Це достатньо поширена проблема, і якщо ви хвилюєтеся з приводу вашої сім’ї, то знайте – ви не одні: діти багатьох лідерів Церкви та проповідників не приймають Ісуса і залишаються невіруючими. Відчай також може напасти на вас, коли ви намагаєтеся стати свідками Євангелії. Ви чуєте прекрасні проповіді на цю тему, читаєте книги про євангелізацію, проходите дводенний курс навчання і починаєте справу проповіді Євангелії по всьому світі. І раптом виявляєте, що у вас проблеми зі спілкуванням з невіруючими і ви не можете привести до покаяння жодної людини. Вважаючи, що природа невдачі криється саме у вас, ви запитуєте себе, чи зміг би інший, „більш духовний“ християнин привести цих людей до Бога? Тому ви відмовляєтеся від справи Євангелії і вирішуєте провести відпустку, не думаючи про Бога та спасіння всього світу. Або ж вирішуєте поїхати в країну, де люди справді хочуть почути Слово Боже. Повірте мені, проповідувати мусульманам набагато легше, ніж співгромадянам, особливо якщо йдеться про західні країни.
Третій шлях для відчаю – наш власний гріх. Я дуже часто був у відчаї в цій сфері, бо в мене були ідеалізовані уявлення про себе. Я довго вважав, що перемога в Христі – це досконале життя без плям і вад. Насправді християнин, який живе переможним життям, просто повинен знати, як чинити, коли грішиш. Він повинен звикнутися з думкою, що падіння неминучі, а отже, потрібно вміти вставати. Уявіть, що ви живете в Христі, отримуєте від Нього силу у вашій справі і протягом кількох років не зустрічали жодної невдачі. Потім зненацька виникає незвична спокуса, і якщо ви особливо втомлені чи пригнічені чимось, то грішите. Зразу ж всередині вас виникає голос сатани: „Ага, бачиш, який ти слабкий, хіба ти можеш бути справжнім Божим служителем? Ти зазнав поразки і більше нічого не зможеш зробити. Твоя гріховна природа взагалі не отримала відродження, ти залишився таким самим грішником, яким був кілька років тому“. (Небезпека полягає в тому, що сатана справді має рацію, ось тільки він нічого не говорить тому, хто згрішив, про Божу благодать.) Тому ви починаєте ходити по замкненому колу відчаю: кожне літо „маленький Джоні“ приходить до покаяння перед Богом, а кожну зиму він знову падає на слизький лід спокуси. Тоді приходить пані „Легка відповідь“, один із найкращих співробітників сатани, і штовхає Джоні ще далі у відчай.
Четвертий шлях для відчаю – фізичний біль. Більшість людей не розуміють цього, аж поки самі не захворіють. Багато хвороб мають довготермінові побічні ефекти (я говорю про різні форми клінічних депресій). Ви і ваше тіло залишаються колишніми, але фізичне захворювання не дозволяє вам повністю проявляти свою духовну силу. У мене є хороша подруга, з якою ми разом молилися про служіння в Бромлі. Її чоловік, пастор, помер кілька років тому, а вона повністю прикута до ліжка та позбавлена слуху. Спілкуючись із нею, треба користуватися спеціальним пристроєм, який дозволяє зрозуміти, що вона говорить. І все ж ця жінка є сильним служителем молитви, яка досягає всіх куточків Землі. Вона не може ходити в церкву, тому часто відчуває себе самотньою, але вона може підніматися дуже високо в спілкуванні з Ісусом Христом.
П’ятий привід для відчаю – це відсутність єдності в церкві, що руйнує стосунки, породжує підозрілість й осудження між окремими членами церкви і цілими деномінаціями. Це також є результатом ідеалізованого уявлення про християнську віру. Ми можемо отримати правильне вчення про основні біблійні доктрини, слухати чудові проповіді і співати натхненні християнські гімни, але не більше того. Чому багато християн думають, що внаслідок подібної діяльності вони перетворюються на ангелів? Дехто пішов з церков через певні причини, але більшість іде через неправильне ставлення до християнства. Вони гадають, що коли ходять у церкву та спілкуються з групою щирих віруючих, то все в них буде просто чудово. Їхній відхід тягне за собою розчарування багатьох людей і навіть може призвести церкву до розколу. Я спілкуюся з багатьма лідерами домашніх церков у своєму місті, і вони проходять через ті ж самі проблеми, що і великі церкви. Люди – це лишень люди з їхніми проблемами і помилками, навіть якщо ви помістили їх у церкву і дали нести відповідальне служіння. Багато хто залишають великі церкви й організовують церкви домашні, бо не погоджуються з кимось із церковних лідерів. Але це не вирішує проблеми. Вся справа в тому, що люди скрізь однакові, і Бог може працювати як у невеликій групі, так і в церкві.
Ми просто не можемо знайти відповіді в людських організаціях. Ми дуже часто шукаємо досконалості, але її ніколи не було і не буде ні в церкві, ні в інших людях. Досконалість можна знайти тільки в Богові. На Землі ми ніколи не знайдемо райського блаженства. Ми живемо на проклятій планеті, яка заповнена людьми, які втрачені через гріх, які у відчаї. Християнин відрізняється від інших не тому, що не відчуває подібних проблем, а тому, що знає Бога і втішається в Його любові. Якщо ми зрозуміємо це, то досягнемо єдності.