Розділ 7: Чи виник всесвіт у результаті космічної випадковості?

Ірраціональність еволюціонізму

Багато з нас можуть згадати, як літньої ночі лежали на траві і вдивлялися в таємниче мерехтливу височінь неба. Серед незліченних небесних тіл і сузір’їв ми знаходили Полярну Зірку, Велику Ведмедицю, серпанок Чумацького Шляху. Коли ми в благоговінні дивимося вгору, нас вражає, що ми бачимо лише деякі із зірок нашої галактики – однієї з мільярдів у космосі. Ми усвідомлюємо свою нікчемність, і розуміємо, що наша планета – це тільки малесенька порошина в нескінченному всесвіті, що простирається в усі сторони.

І тут наші думки заходять у глухий кут. Ми не можемо собі уявити, щоб щось не мало кінця, – адже все десь закінчується. А якщо ми уявляємо собі цей кінець – може, у вигляді стіни або оболонки гігантської кульки, – виникає питання: а що за цією межею? Ми не можемо уявити собі всесвіт – ні кінцевий, ні нескінченний. Наш розум неспроможний охопити безмежність.

Те ж саме можна сказати про час. Ми не можемо уявити початок або кінець часу. Єдине, що в нас виходить уявити, – це більше часу. Оскільки все в нашому досвіді має початок і кінець, вічність для нас незбагненна.

Те ж саме стосується й матерії, з якої складається всесвіт. Чи існувала вона завжди, чи почала існувати з якогось моменту в минулому? І перше, і друге неосяжне для нашого обмеженого мислення. Теорія великого вибуху також не відповідає на наше питання. Звідки узявся той невеликий, неймовірно щільний згусток матерії, продуктом вибуху якого є всесвіт?

Але найбільше суперечок викликає питання про походження життя. Чи виникло воно завдяки випадковості або ж було створене навмисно? Або, може, життя існувало завжди й не має початку? Ці питання стали порушуватися після того, як Чарльз Дарвін сформулював свою теорію походження життя. Відтоді непримиренні суперечки між прихильниками креаціонізму й еволюції не вщухають.

Досягти визначеності неможливо, не розібравшись із питанням походження – особливо походження життя.

Чи можемо ми виходити з буття Творця? Чи натуралісти теж мають вагому основу для своїх доказів? Насамперед спробуємо вникнути в теорію еволюції.

Чим погана теорія еволюції?

У секулярному світі загальноприйнятою є еволюційна теорія розвитку органічного світу, початок якій було покладено Чарльзом Дарвіним у роботі під назвою «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження обраних порід у боротьбі за життя»[1]. Теорія еволюції формулюється в різних, мінливих варіаціях, але суть її полягає в тому, що життя виникло завдяки випадковості. Трапилося так, що при певних ідеальних умовах певні хімічні елементи поєдналися в клітину. Електричний розряд дав їй поштовх до життя, і вона стала ділитися за схемою мітозу.

Поступово ці відтворювані клітини з’єднувалися з іншими в складніші структури й утворили рослини й тварин. За мільйони років еволюції в деяких тварин розвинулася здатність мислити, і поступово виник вищий щабель живих організмів – людина розумна.

У більшості з нас не вистачає наукових знань, щоб розібратися в складних доказах еволюції. Але всі аргументи на її підтримку відвертають увагу від головного: вивчаючи природний добір, мутації й закам’янілості, ми не знайдемо доказів її правильності. Ці та інші аргументи не більш ніж орнамент навколо від початку неправильного вчення. І не потрібно бути доктором наук, щоб за цими прикрасами роздивитися суть. З погляду елементарного здорового глузду ця теорія являє собою плід нездорової уяви.

Еволюція припускає припинення дії законів, у чому не може бути перерв і винятків. Теорія виходить із того, що відбулися три речі, що порушують природний порядок. Ніхто не бачив, як вони відбувалися, наука не може їх відтворити, і розум їх не допускає, але теорія еволюції може бути правильна тільки за умови, що вони мали місце. Коротко розглянемо їх.

1 Відповідно до теорії еволюції, з хаосу стався порядок. Це припущення не узгоджується з непохитними законами природи. Порядок не може виникнути з хаосу. Але щоб теорія була справедливою, ми повинні повірити, що атоми і молекули, безладно рухаючись, могли зібратися в складні й упорядковані поєднання. Це однозначно тому, що фарба, яка капає з дірявої банки, може утворити, наприклад, Джоконду. Ідея порядку з хаосу суперечить закону зростання ентропії (Другому закону термодинаміки), відповідно до якого макросистема прагне до стану рівноваги, в якому вже неможливі подальші енергетичні перетворення. Або, говорячи простіше, рух походить від кращого стану до гіршого. Надане самому собі, усе зношується, руйнується, розвалюється й ламається. Життя йде до смерті, органічне розкладається в неорганічне. Зірки гаснуть. Планети сповільнюють свій рух по орбітах. Енергія витрачається, ресурси виснажуються. Всесвіт неминуче чекає занепад.

Відповідно до теорії еволюції, у дії закону ентропії є виняток, і на деяких ділянках всесвіт стає все більше впорядкованим, організованим й ефективним. На превеликий жаль прихильників цієї теорії, немає відомостей про прогрес, який відбувається деінде та рух угору, як і немає тому наукових підтверджень.

2 Відповідно до теорії еволюції, з неживого виникло живе. Походження живого з неживої матерії суперечить і здоровому глузду, і науці: смерть не може утворити життя. Теорія не була доведена експериментально, хоча це неодноразово намагалися зробити. Ніколи в історії ні в кого не вийшло зробити так, щоб мертва матерія дала початок життю, і ніхто не був свідком такого явища. Теоретики до дрібниць описали умови й процес виникнення життя на клітинному рівні, але нікому не вдалося створити найпростіший організм або оживити клітину в лабораторних умовах, змодельованих найретельнішим чином. Наука, досвід і здоровий глузд переконують нас, що життя може отримати початок тільки від уже існуючого життя. Всесвіт, в якому існують тільки неорганічні елементи, так і залишиться безжиттєвим. І думати інакше значить ставити основні принципи науки з ніг на голову.

3 Відповідно до теорії еволюції, з мертвої матерії розвинувся людський розум. Коли відбувся великий вибух, мислячих організмів не існувало, але поступово з хаосу виник найскладніший пристрій, здатний міркувати, – людський мозок.

Яка природна сила могла до цього привести? Який природничонауковий принцип пояснює спонтанне виникнення мислячої істоти з неорганічної матерії? Відповідь може бути тільки одна: такої сили й такого принципу не існує.

Ці три основних положення теорії еволюції по суті ірраціональні. Від нас потрібно повірити, що з нічого може виникнути щось, що мотор може працювати без палива й ключа запалювання. Ми всі знаємо зі школи, що такого не буває й не може бути. Наука й здоровий глузд разом (а тільки так і має бути) кажуть нам, що наслідок не може перевершувати причину. М’яч, якого ми кидаємо, не може в якийсь момент полетіти швидше, ніж на початку польоту. І якщо ми кидаємо м’яч, він не може підстрибнути на висоту більшу, ніж та, з якої він упав. Нагодувавши курку кілограмом зерна, ми не можемо чекати від неї двох кілограмів яєць. Маса речовини після реакції не може бути більша маси до реакції. З безжиттєвого хаосу не може виникнути впорядковане життя. Причинність об’єктивна й загальна. Однак прихильники теорії еволюції хочуть, щоб ми повірили, що мав місце виняток, незважаючи на те, що винятків ніхто ніколи не спостерігав і не продемонстрував.


[1] Ми нічого не маємо проти «еволюції» у вузькому сенсі слова, що полягає в пристосуванні видів до умов існування, виведенні нових порід тощо. Ми заперечуємо проти еволюції в широкому сенсі як уявлення про походження життя й видів. Тут цей термін використовується саме в цьому сенсі.

Попередній запис

6.4 Образ досконалості

Наступний запис

7.2 Наука або теорія?