Тут вже згадувалася ідея, що може бути ключовою в поясненні популярності теорії еволюції. Еволюція пропонує щось таке, заради чого багато хто готові пожертвувати здоровим глуздом. Вони хочуть, щоб над світом не було Бога, і саме такий всесвіт їм пропонує еволюціонізм.
Може здатися дивним, що розумні вчені приймають нерозумну теорію як істину тільки для того, щоб звільнитися від ідеї Бога, недосяжного для науки. Але багато вчених у моменти відвертості прямо зізнавалися в цьому. Як приклад часто наводяться слова Д. М. С. Уотсона, викладача Лондонського університету: «Еволюція прийнята не тому, що її істинність може бути логічно послідовно підтверджена, але тому, що немислимо повірити в її альтернативу – створення»[1]. Інакше кажучи, д-р Уотсон говорить, що ми не маємо у своєму розпорядженні доказів еволюції, але однаково віримо в неї, бо якби ми в неї не вірили, нам довелося б вірити в створення світу Богом, у що ми вірити не хочемо.
Заява д-ра Уотсона вражаюча. Це пряме визнання, що він повірив у теорію, що – як йому відомо – не може бути підтверджена науково, щоб не вірити в Бога. І його позиція підтверджує правоту нашого твердження, що походження – питання не науки, а метафізики. Еволюція не факт, а теоретичний аргумент філософії, відповідно до якої не існує нічого, крім природи. Віра д-ра Уотсона в еволюцію не наукова, вона філософська. Його філософія полягає в тому, що вірити в створення світу неможливо. Ця ідея не узгоджується з наукою, і тому він прийняв ідею еволюції – не тому, що вона підтверджується наукою, а тому що вона відповідає його філософській позиції.
Коли вчені, подібно до д-ра Уотсона, роблять заяви, що стосуються метафізики й надприродного, вони виходять за межі своєї сфери, і, отже, їхні висновки не є висновками експертів. Високе становище учених вони використовують для підтримки власної філософської позиції. Тому їхні заяви мають не більше ваги, ніж думка, наприклад, бухгалтера, футболіста, художника, штукатура або рок-співака.
Уотсон не одинокий у своїх поглядах. Крім нього інші відомі вчені також визнавали, що дотримуються теорії еволюції, незважаючи на її недоліки, бо це єдина альтернатива створенню. Професор біології Гарвардського університету Джордж Уолд доповнює Уотсона: «Можливі тільки два пояснення походження життя. Одне – це самозародження й еволюція, а інше – надприродне створення Богом. Третього не дано. Теорія самозародження мікроорганізмів з неживої матерії була спростована 120 років тому Луї Пастером й іншими. Таким чином, залишається тільки одна можливість – надприродне створення життя Богом. Це неприйнятно для мене з філософської точки зору, бо я не хочу вірити в Бога. Отже, я волію вірити в те, що, як я знаю, неможливо з погляду науки – у самозародження й еволюцію життя»[2]. Відомий генетик Ричард Луонтін писав: «Ми приймаємо сторону науки, незважаючи на явну абсурдність деяких її побудов, незважаючи на її нездатність стримати свої непомірні обіцянки, що стосуються здоров’я й життя, незважаючи на терпимість наукового співтовариства до зовсім необґрунтованих заяв, бо для нас більше значення має інше – прихильність матеріалізму. І не тому, що методи й установлення науки переконують нас прийняти матеріалістичне розуміння світу, але, навпаки, тому, що наша прихильність a priori матеріальному спонукує нас до створення інструментарію дослідження й системи концепцій, які дають матеріалістичне пояснення, яким би незбагненним і незрозумілим воно не було для непосвячених. Більше того, матеріалізм є абсолют, оскільки ми не можемо допустити Божественної ініціативи»[3].
Незважаючи на відсутність доказів, несумісність із законами природи і явну нелогічність і непослідовність теорії еволюції, натуралісти наполягають на її істинності, бо це єдина альтернатива створенню світу Богом. І, щоб виправдати таку неймовірну завзятість, вони виявляють сліпу, але вперту віру, що колись відсутні елементи й раціональні докази будуть виявлені, і всі сумніви щодо еволюції відпадуть. Але, зважаючи на все, нічого не зміниться, навіть якщо такі докази й не будуть знайдені. Багато хто будуть продовжувати триматися за їхню теорію, яка їх влаштовує, щоб у жодному разі не допустити можливості надприродного.
Люди відкидають Бога не виходячи з фактів і логіки, – вони відкидають Його, бо так хочуть. Вони не приймають ідеї Бога і Його верховенства над життям людини. Вони розуміють, що, визнавши Його реальність, вони будуть змушені визнати свою відповідальність перед Ним, а вони бажають зберегти свою самостійність. Люди хочуть вірити в щось інше, що виключає надприродне, і цим іншим для них є еволюція: якщо ми походимо від нижчих тварин, ми не підзвітні вищій владі.
Чи всі вчені еволюціоністи?
Є ознаки того, що автоматичне визнання теорії еволюції серед учених іде на спад і що більш ретельне її вивчення й більш критичний підхід починають пробивати собі дорогу. Мислячі вчені виявляють її нелогічність і недосконалість. Звичайно, усі вони не починають вірити в Бога й не відкидають теорію еволюції повністю, але вони, нарешті, починають бачити її непереборні недоліки. І деякі з них насмілюються висловлюватися, незважаючи на тиск із боку колег і погрози, що нерідко застосовуються до тих, хто не дотримується загальної лінії. Теорія еволюції занадто вразлива, і наукове співтовариство надзвичайно відчутно до проявів незалежного мислення.
Широко відомий приклад прояву такої об’єктивності з боку д-ра Коліна Паттерсона із Британського музею природної історії. Його виступ 5 листопада 1981 р. перед 50 колегами з Американського музею природної історії викликав в них бурю незадоволення. Він поставив просте запитання, чи відомо їм щось у теорії еволюції, що безумовно є істиною.
Інший англієць, астрофізик, сер Фред Хойл, написав у своїй книзі: «Не існує ні найменших об’єктивних свідчень на користь гіпотези, що життя на Землі відбулося з первісного органічного бульйону»[4]. Канадський зоолог д-р Майкл Руз, один із провідних прихильників теорії еволюції, в 1993 р. вразив своїх слухачів на зборах Американської асоціації за прогрес науки, коли зізнався, що зрозумів, що дарвінізм Ґрунтується на філософських допущеннях не меншою мірою, ніж на принципах науки.
Якщо в лавах учених буде з’являтися більше чесних мислителів, в яких стане мужності заявити про свої відкриття, світ незабаром довідається про неспроможність теорії еволюції.
[1] D. M. S. Watson, “Adaptation,” Nature (August 10, 1929): 233
[2] George Wald, “Innovation and Biology,” Scientific American 199 (Sept. 1958): 100
[3] Richard Lewontin, “Billions and billions of demons,” The New York Review of Books (January 9, 1997): 28
[4] Sir Fred Hoyle, The Intelligent Universe (London: Michael Joseph, 1983), 20