Текст для проповіді: “Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна, і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося. Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився; аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство. Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, – був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися. Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі, і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово, тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням! І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу. Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога – Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, до Посередника Нового Завіту – Ісуса – і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля. Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить” (Євреїв 12:12-25).
Сьогодні вже Друга неділя після Богоявлення: ми відсвяткували Різдво Христове, згадували про святе Хрещення, в якому Бог явив чудову дію нашого спасіння. Ми крокуємо далі, згадуючи інші дива, в яких Бог у різний спосіб та неодноразово являє турботу, піклування та Свою любов до нас, грішних. Євангеліє свідчить про це.
Сьогоднішній текст для проповіді згадує Ісава, брата-близнюка старозавітного патріарха Якова, в якості негативного прикладу для віруючих. Він мав усе для нормального життя, і навіть, трішки більше, бо крім того, що Ісав народився в заможній родині, він мав первородство. Сухою юридичною мовою, він мав право на наслідування більшої частини статків родини і міг би продовжувати справу батька. Такий собі принц, або син олігарха. Поведінка Ісава відповідала його чинному статусу: він звик отримувати все, чого бажав, і на що дивилося його око. Але він продав це право за юшку зі сочевиці.
Більш того, автор послання до Євреїв наводить приклад Ісава як блудника та безбожника. Невже люди, які віддають все за поживу, є блудниками чи безбожниками? Річ у тім, що той, хто нехтує благословенням Божим, вважає, що отримав усе необхідне для розкішного існування. Посилаючись на юридичну силу Закону, він нехтує отриманим та відкидає Самого Бога як Того, Хто дає. Так Ісав продав за юшку зі сочевиці свій спадок. Зробив же це свідомо.
Я не маю бажання нікого нічим засмучувати, бо наразі, за часів війни, у нас вистачає смутку. Проте, нагадаю про дещо важливе. Бути богобоязним – це не означає тремтіти під час виконання якихось релігійних ритуалів, або здійснювати ритуали зі страху, боячись прогнівити Бога. Навпаки! Ми схожі на Ісава тим, що також належимо до первородних. Але щоб ми не стали подібними до того, хто продав своє первородство за поживу, нам потрібно цінувати те, що ми маємо пряму дотичність “до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога – Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, до Посередника Нового Завіту – Ісуса – і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля. Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить!”
Слово Боже попереджує наші дії, аби ми не відверталися від Євангелія, від проповіді в церкві. Щоб ми завжди були повернені лицем до втіленого Слова, до Сина Божого, Ісуса Христа, дивилися на Нього та згадували ті дива, які Він робив. Це допоможе нам правильно бачити минуле та майбутнє нашого життя. Дивлячись у минуле, ми зможемо рухатися вперед. Божа ретроспектива нагадує нам, що первородство ми отримали не через родинний спадок, а будучі долученими до Церкви через Ісуса.
У нашому недільному євангельському читанні ми чули, як Ісус попіклувався про чудове вино на весіллі в Кані Галилейській. Сьогодні ж ми окремо приділяємо цьому увагу не лише через те, що це є першим знаменням Ісуса, а й тому, що дія Божа – вона нам на добро. Навіть у тих місцях, де, здавалося б, все йде за планом, втручання Бога – на краще, нам лише треба з вірою підкоритися Слову Господа.
Той, хто бере воду життя, має тепер донести це дорогоцінне Слово до людей, і не лише в церкві, а і поза нею. Ті, хто шукають Бога і хочуть жити згідно Його волі, відчувають повноту, яку Бог обіцяє їм, коли те, що вони отримують від Бога, стає джерелом радості не лише для них самих, але й для оточуючих. Тоді ми можемо прославити Того, хто дає їх нам. “Адже Бог любить того, хто дає з радістю!” (2-е Коринтян 9:7)
Пастор Віктор Целінко, 14.01.2024