Текст для проповіді: “Отрок Самуїл і далі служив ГОСПОДУ під наглядом Ілія. У ті часи ГОСПОДНЄ слово було рідкісним. Так само й видіння були не часто. Одного разу, коли Ілій ліг спати на своєму звичному місці, – це був час, коли його зір почав слабшати, так що він майже не бачив, а Божий світильник ще не погас, – Самуїл вже спав у ГОСПОДНЬОМУ Святилищі, де стояв Божий Ковчег. У той час ГОСПОДЬ покликав Самуїла, а той відповів: Я тут! Він побіг до Ілія й промовив: Ось я, адже ти мене кликав!? А той відповів: Ні, я не кликав, – повертайся й спи! Він пішов і ліг. Але ГОСПОДЬ вдруге покликав Самуїла. Самуїл знову встав, пішов до Ілія і каже: Ось я! Ти мене кликав? А той так само відповів: Ні, я не кликав тебе, мій синку, – повертайся й лягай! Справа в тому, що до цього часу Самуїл ще не знав голосу ГОСПОДА, адже раніше ГОСПОДНЄ слово йому не об’являлось. Тому ГОСПОДЬ знову, третій раз, покликав Самуїла. Тож він устав, пішов до Ілія і сказав: Я тут, – оскільки ти таки кликав мене! – Тоді Ілій зрозумів, що хлопця кличе ГОСПОДЬ. Тому Ілій сказав Самуїлові: Повертайся й лягай, а коли тебе покличуть, то скажи: Говори, ГОСПОДИ, Твій слуга Тебе слухає! Самуїл пішов і ліг на своє місце. Тож ГОСПОДЬ прийшов, став і покликав, як попередні рази: Самуїле! Самуїле! Тепер Самуїл відізвався: Говори, адже слухає Твій слуга!” (1-а Самуїла 3:1-10)
Дорогі брати та сестри!
Сьогодні ми розмірковуємо про Боже покликання на прикладі життя та служіння Самуїла, пророка Божого та судді Ізраїля. Самуїл був даром Божим Анні та Єлкані, її чоловікові. Анна молилася в храмі Божому та просила Бога про милість. Вона хотіла мати дитя чоловічої статі. Вона обіцяла Богові, що віддасть дитя для служіння Йому. Священик Ілля, що побачив, як Анна молиться, повідомив їй про виконання її молитов Господом. Згодом вона народила сина та назвала його Самуїлом. Коли він підріс, мама відвела його до святилища і передала Іллі. Ілля фактично виростив Самуїла, який з дитинства допомагав йому в храмі.
В Іллі також були власні сини, про яких сказано, що вони своїми вчинками не тільки ганьбили батька, але й відвертали народ від жертвоприношень Господу. Сказано, що вони не вірили в Бога. Вони не могли стати заступниками за народ Ізраїльський. Бог розгнівався на діяння синів Іллі та повідомив йому про те, що обидвох синів буде покарано смертю, та що Він, Бог, натомість покличе для Себе вірного священика.
Таким чином, звернення Бога до Самуїла було виконанням Його обітниці. Зазираючи дещо вперед, ми подивимося на те, ким стане Самуїл і яку важливу роль зіграє в житті свого народу. Він буде визнаний усім народом як священик, пророк та справедливий суддя. Він допоможе врятувати Ковчег Завіту, коли филистимцям вдасться його захопити. На прохання народу та за Божої згоди, Самуїл помаже на царство першого для Ізраїля царя – Саула. А пізніше – таємно помаже, за велінням Господа, й майбутнього царя – Давида, після звинувачення в непослухові Богові царя Саула.
Самуїл ще раз зіграє важливу роль у житті Давида, коли сховає його від переслідувань Саула, чим врятує йому життя. Власне кажучи, він був визначною історичною фігурою свого часу, голосом Бога для простих людей та для царів, справедливим та вірним покликанню Божому до кінця. Дар Божий, завдяки молитвам Анни, став подарунком не лише для неї, але й для всього народу Ізраїля.
Текст для проповіді розповідає нам про момент покликання Самуїла до служіння. Він саме живе при святилищі і служить разом з Іллею. Але з тексту видно, що “ще не знав голосу ГОСПОДА, адже раніше ГОСПОДНЄ слово йому не об’являлось”. Його стосунки з Богом та його служіння були засновані на довірі Богові і довірі до слів учення про Бога. Знати голос Бога та говорити з Ним так, щоб чути голос у відповідь – це привілей, що дається Богом у виняткових випадках. Як сказано у першому вірші: “у ті часи ГОСПОДНЄ слово було рідкісним”.
Ми читаємо, що Бог тричі звертається до Самуїла, і двічі Самуїл думає, що його кличе Ілля. І нарешті, навчений Іллею, втретє він відповідає Богу і отримує Боже повеління: об’явити Іллі про довічне покарання. Самуїл стає голосом Бога і з жахом розуміє, що покарання торкнеться перш за все, родини Іллі – того, хто піклувався про нього. Це непросто – вимовити Боже веління людям, особливо близьким, про їх фактичне “довічне покарання”. Але вірно виконавши дане Богом доручення, Самуїл на довгі роки стане голосом Божим по відношенню до народу Ізраїля.
Чому нас вчить ця історія? Принаймні, дві речі для себе ми можемо відмітити:
Бог є вірним та справедливим. Він є Тим, Хто не дивиться на обличчя. І це стосується як усіх і кожного, навіть якщо це служителі Божі. Ба більше: їхнє нечестя може призвести до ще більшого покарання.
Вірність Богові та надія на Нього не повинні залежати від того, чи чуємо ми Його голос, а також від думок тих, хто нас оточує. Для служіння Богу та людям достатньо прислуховуватися до Його Слова, сказаного чи записаного іншими. Не з кожним Бог буде говорити гучно і вголос.
Вірність Богові не означає завжди говорити те, що людям подобається. Вірність Богові – це просто сповіщати Його волю людям.
У четвер ми святкували Вознесіння Господа Ісуса Христа. У євангельській історії ми ще раз подивилися на цю подію. Поза сумнівом, приклад Ісуса Христа в Його земному перебуванні – це приклад вірності Небесному Батькові. Відкривши Бога людям, Ісус явив усю велич любові Бога до Свого творіння. Його бажання та Його дії заради спасіння людей, Його самопожертву заради нас. Але водночас, Бог являє Себе вірним та справедливим, адже жертва має бути принесена, кров має пролитися, смерть має стати ціною за гріх. Вірність та готовність пройти шлях до кінця – приклад Ісуса як людини. Його боріння в Гетсиманському саді та Його готовність виконувати волю Божу – приклад для всіх нас.
Церква вчить, що Дух Святий торкається наших сердець та закликає нас до стосунків з Богом. На практиці це відбувається з кожним особисто і особливим чином. Можливо, ми пам’ятаємо епізод зі свого життя, який став вирішальним, ключовим у нашому житті та привів нас до Церкви. Можливо, цей епізод нам навіть не запам’ятався – настільки маленьким та незначним він був у той момент. Можливо, когось із нас, подібно до Самуїла, було приведено до Церкви в дитинстві, і відтак, момент навернення та появи стосунків з Богом, момент дії Святого Духа не був настільки очевидним. Дії Бога в питанні навернення людини є вельми різноманітними.
Тим не менше, ми маємо Боже покликання. По-перше, до стосунків із Ним. Через усвідомлення своєї гріховності та розуміння, що лише в Ісусі Христі та через Нього ми можемо отримати прощення гріхів, всиновлення та долучення до Церкви як Тіла Христового. По-друге, до активної християнської ролі – до служіння. Бог закликає нас полюбити себе, тобто полюбити зроблене Богом у нас, а згодом, любити ближнього свого. Найчастіше, любов до ближнього виникає тільки тоді, коли любов до Бога є усвідомленою, а любов до себе – тією, яка прийнята нами. Маючи проблеми в стосунках із Богом або із самими собою, ми ніколи не зможемо поділитися любов’ю Божою з іншими. Нам просто не буде чим поділитися.
Самуїл не робив вибору в дитинстві, бо його привела до храму мама. І минуло багато часу, перш ніж він почув звернення до себе від самого Бога. Залишаючись старанним та вірним, він отримав винагороду – особисте спілкування з Творцем, та опісля був поставлений на відповідальне служіння. Долучення дітей до Церкви може привести їх у майбутньому до Бога, дає шанс, через слухання дитиною Слова Божого – торкнутися через Духа Святого, серця дитини. Присвятити дитя на служіння Богові – не означає втратити його. Анна народила ще декілька дітей, які стали “її” дітьми, і нічим особливим не вирізнялися з-поміж інших. Натомість, Самуїл не перестав бути її дитиною. Я можу легко уявити собі, як мати пишалася служінням сина.
З нами все це набагато простіше. Тільки треба залишатися вірним, служачи Богові! Не своїм інтересам і навіть не інтересам людей. Просто залишатися вірним у будь-якій ситуації і в будь-якій ролі. Бути дитиною та служителем, голосом Бога та справедливим у стосунках.
Пастор Олександр Гросс, 14.05.2023