Тематика зла в Святому Письмі займає чи не найголовніше місце серед проблематичних тем. «Звідки походить зло (гріх)?» та «Як з ним боротися?» – запитання, на які шукають відповіді біблійні автори, починаючи від перших сторінок, де йдеться про упадок Адама і Єви, та закінчуючи апокаліптичними видіннями, описаними в книзі Об’явлення. Есхатологічне спасіння в Біблії медіюється через призму месіанізму та головного «героя» – месію чи помазаника, місія якого (перемога над злом та спасіння людства) реалізується в особі Ісуса, Сина Божого, втіленого від Духа Святого і від Марії народженого. Властиво в особі Ісуса поєднані постаті первосвященика, царя та пророка, які зазнали певної «кризи» чи поразки в месіанських сподіваннях ізраїльського народу.
У Новому Завіті месія – це, безперечно, Ісус. Драма есхатологічного спасіння (космологічного відновлення та нового сотворіння в Христі) проявляється через страсні муки та хрест, світле воскресіння та обіцянку повернення – Парусії. У цьому історичному контексті народжується церква – храм Божий, містичне Тіло Христове, члени якого визнають Ісуса як Спасителя та Христа-Месію.
3.1 Тайна втілення
Прихід Сина Божого на землю є центральною подією в історії людства. Недарма дата народження чи втілення Ісуса є датою, від якої рахуємо час: до Христа та після Христа. Христос, друга Особа Божа, був посланий Отцем, щоби спасти світ від неволі гріха та відновити упалу людську природу. Святий Атанасій Великий гарно пояснює, для чого Божий Син втілився: Бог став людиною, щоби людина могла стати Богоподібною. А Святий Тома Аквінський пише, що саме Син Божий зійшов на землю для того, щоби ми стали синами Божими через усиновлення. Так само, як ми були сотворені через Сина та Духа Святого, так само людина була відновлена в Сині та Дусі Святому.
Тайна втілення є однією з найголовніших правд християнської віри. У втіленні Син Божий бере на Себе людську природу та приєднує її, без зміни чи змішання, до Божественної природи (так звана ізостатична унія). Приблизно в 1 році на світ народжується немовля у Віфлеємі від Діви Марії, якій перед тим ангел Господній звістив, що вона стане матір’ю дитини від Святого Духа. Про усі ці події та життя Ісуса Христа довідуємося із чотирьох книг-євангелій, написаних по 60-х роках. Ось як подія народження описана євангелістом Матвієм:
«Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (Мт. 1:1-23).
Безперечно, святий Матвій покликається на пророцтво Ісаї, яке ми бачили в попередньому розділі. Саме в євангеліста Матвія знаходимо ототожнення Ісуса з месією, коли апостол Петро визнав Ісуса як месію та як Сина Божого: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (Мт. 16:16).
Не будемо зупинятися на христології Нового Завіту, але подивимося на основні уривки, в яких Ісус Христос постає як Святий Божий та Спаситель-Месія.