Коли думаємо про практичну дисципліну, зажди добре зупинитися і запитати себе: у чому вона полягає?
Якось ще в школі мене викликали до суду як свідка автомобільної аварії. Пам’ятаю, тоді, у свої сімнадцять, я дивувався, як може бути таке, що двоє інших свідків такі сліпі. Я знав, що маю рацію. Винним в аварії був голубий автомобіль, а не червоний, як казали двоє інших свідків. До того ж голуба машина їхала на схід, а не на захід! У залі судових засідань я безпосередньо зіткнувся з концепцією «око свідка».
Одне з головних завдань практичної дисципліни – навчити дитину думати й робити висновки. Але щоб це вдалося, мусите, пам’ятаючи про концепцію «око свідка», зрозуміти, як дитина сприймає дійсність. Хоч що ви думаєте або знаєте про конкретну ситуацію – коли йдеться про дисципліну, дійсність є такою, якою її бачить дитина. Насправді не надто важливо, що точно сталося чи діється. Важливо, як це бачить дитина. Те, як сприймає ситуацію дитина, і є дійсністю, з якою ви мусите помірятися силами.
У цьому розділі я хотів би розповісти про три начебто не пов’язані між собою справи. Всі три, однак, проливають світло на те, як діти вчаться і якою для них є дійсність.