Звісно ж, нема рецепта доброго батьківства, але там, де відчувають серцем, важко помилитися.
Можна бути недостатньо освіченим, небагатим, але добре серце та правильна чутливість допомагають виховувати належним чином.
Батьки з добрим серцем не можуть бути слабкими – вони сильні. Вони бачать повну панораму життя, вони – щедрі альтруїсти, відкриті на інших. Вони не карають, не осуджують, не маніпулюють, не прагнуть панувати.
Завдяки доброму серцю, вони одразу ж потрапляють у гармонію з найглибшими почуттями дітей. Дбають про суттєве, виходять за межі формалізму та упереджень…
Вони завжди поруч, але не придушують свободу.
Не зв’язують, а звільняють.
І знають, коли треба бути поруч, аби дитина знала, що може на них розраховувати. Завжди.
Бавитися з дітьми
Якби ми провели опитування серед дітей, то почули б, що вони готові відмовитися від комп’ютерних ігор заради спільної забави з батьками, які проводили б час разом із ними.
Відомо, що підлітки, та й малі діти також, більшість часу проводять перед комп’ютером або телевізором. Як батьки, так і діти надають перевагу сидінню перед блакитним екраном, а не розмовам між собою. Телебачення, завдяки своїй гіпнотичній дії, позбавляє відчуття самотности, закриваючи людей в їхніх ілюзіях та допомагаючи їм утекти від реальности.
Психологи чудово знають, натомість, наскільки ефективними є групові ігри, які допомагають весело усвідомити ті ж самі життєво необхідні поняття правил, перемоги, поразки, премій, санкцій тощо. Не кажучи вже про емоційний та афективний контакт, що встановлюється між учасниками таких ігор, фантазію, уяву, творчий підхід, які активуються під час гри.
Все це не означає, що батьки повинні забути про своє батьківство і стати звичайними друзяками своїх дітей. Любити дитину – не означає стати занадто фамільярним, строгим, педантичним або ж зверхнім. Це означає бути авторитетом.
Я бачив батьків, які ставали друзями дітей, щоб приховати свої слабкості.
Я бачив строгих і безжалісних батьків, які таким чином приховували свої слабкості.
Я бачив батьків, які трималися осторонь дітей, щоб приховати свої слабкості.
А діти ж прагнуть довіритися власним батькам, ввірити їм надію на спокійне життя, в якому вони зможуть реалізувати себе.
Вони просять захисту.
Вони шукають упевненість.
Авторитетні батьки – це ті, хто люблять дитину за те, ким вона є, підбадьорюють її та допомагають у пошуках самої себе. Їхнім найбільшим бажанням є побачити, як дитина стає на особистий шлях виконання своєї місії.
Вони вчать її бути щасливою, жити в гармонії серця та розуму, говорять із нею про безсмертя духу.
Вони вчать її казати «ні» своєму «Я».
Вони допомагають їй відчути гідність і радість життя.