Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого. (Мт. 7:1-5).
Якщо берешся судити ближнього – так пояснює Церква – відбираєш від себе право на Боже прощення, Боже милосердя. Чи це означає, що ми не маємо права осуджувати? Основна засада, на яку тут необхідно вказати, надзвичайно важлива: маємо право, а навіть обов’язок осуджувати учинки, а в жодному разі – людину. Дуже виразно й яскраво представляє це Ісус, говорячи про ту скалку. Десь я натрапив на думку, що, можливо, це спогад з тих часів, коли Ісус у Назареті працював разом зі Своїм опікуном, святим Йосипом, теслею.
Це дуже важливий принцип: не осуджувати людину, тільки учинки. У такому разі не маємо права на осуд, але маємо право на застереження. Було б великою помилкою тлумачення фрагменту: «Не судіть, щоб і вас не судили» як принципу вседозволености – згоди, дозволу на все. Ми живемо в цивілізації дозволу, яка іноді набирає форму фальшивої толерантности.
А насправді наше, на перший погляд, банальне, життя є за крок до трагедії. Різноманітні мас-медія, які замулюють, заколисують наше сумління, призводять до того, що властиво все є дозволеним, на все треба бути відкритим, на все необхідно погоджуватись… А життя повертається так, що в певний момент опиняємося в ситуації, яка повинна підлягати дуже сильній, ясній, твердій оцінці.
Не судіть, щоб і вас не судили. Але чи можемо відокремити людину від дії? Адже людина реалізується в діях. У такому разі, як тут давати оцінку?
Умовою прощення є визнання вини. А осуд є в руках Бога. Усі станемо перед Ним, як пише в Другому Посланні до Коринтян апостол Павло: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).
Осуджуйте вчинки не для того, аби мстити, а для того, аби брата по-братерськи застерегти. Христос промовляє до нас усіх: «Лицеміре! Спершу глянь на власне сумління, спершу розпізнай скалку чи колоду в оці твоєму, а якщо оцінюєш, то роби це не для того, аби осуджувати, а тільки, щоб допомогти».