Це відкриття означає більше, ніж просто наукову сенсацію. Щоб повністю оцінити значення рукописів з-над Мертвого моря, слід прийняти до уваги те, що доти найдавнішим наявним у нас гебрейським текстом Біблії був виготовлений равинськими вченими так званий масоретський текст (від гебрейського “массора” – передання), який датується ІХ-Х ст. після Христа. Ранішими є лише основні зібрання Святого Письма грецького перекладу Септуаґінти та латинської Вульґати святого Єроніма (IV ст.). Наше знання біблійних текстів ґрунтувалося дотепер лише на цих обох перекладах і тій гебрейській редакції. Зі знайденим у 1947 р. на Мертвому морі згортком Ісаї перед нами постає біблійний текст на єврейській мові, який на 1000 років старший. І вражає та окриляє те, що цей прадавній згорток Ісаї, точнісінько як книга цього пророка в єврейській, грецькій, латинській, німецькій чи на будь-якій иншій мові надрукованій Біблії має 66 розділів і її текст співпадає із сьогоднішніми редакціями.
Сімнадцять полотнищ зі шкіри, накладені один на одного до семиметрової довжини – так мусив виглядати також згорток цього пророка, який подали Ісусові в синагозі в Назареті, щоб Він прочитав з нього для спільноти. “І подали Йому книгу пророка Ісаї” (Луки 4:17). “Кожен рух руки Ісуса з Назарету став нам ближчим, – пише проф. Андре Парро, – бо на зворотній стороні шкіри ще можна побачити сліди, які залишилися від пальців читачів”.
Та перша випадкова знахідка бедуїна в 1947 р. у Кумрані стала вступом до цілого ряду вражаючих та надзвичайно важливих відкриттів. Незабаром після того вперше почали систематично досліджувати гірську місцевість Юдеї в пошуках подальших манускриптів та історичних свідчень. Було споряджено експедиції на ізраїльській та йорданській території, обшукано сотні й сотні самотніх ущелин та раніше не оглянутих печер на Мертвому морі. Часто доходило до змагання між ученими та “чорними археологами”, бо серед місцевого населення швидко поширилася чутка про те, які високі заробітки можна отримати за такі непоказні шматки шкіри та папірусу. Як наслідок цього, протягом одного десятиліття було знайдено неймовірну кількість подальших документів та писемних свідчень, серед яких – багато рукописів текстів зі Старого Заповіту – та здобуто нові знання про перші післябіблійні часи.
У Хірбет Кумрані, поблизу печери, в якій було зроблено перші знахідки, наштовхнулися на руїни поселення та цвинтаря юдейської секти есеї, про існування яких було доти відомо лише з повідомлень античних письменників – Філона, Йосипа Флавія та Плінія. Есеї, вперше згадані за Йонатана Макавея (160-143 рр. до Р. Х.), утворювали аскетичну групу, яка жила строго відповідно до закону. Вони жили спільно в колоніях, харчувалися працею рук та оброблянням землі і відкидали військову службу. Їхня спільнота в Кумрані існувала аж до римського вторгнення 68 р. Р. Х. Її членам належать, як гадають, багато з тих списків із текстів книг Старого Заповіту, які дістали з печер сусідніх гір, а в їхньому поселенні відкрили справжню майстерню з переписування. Цей юдейський монаший орден, як випливає з віднайдених записів, визнавав своїм главою “Учителя праведности”, який звіщав таємне вчення. Спочатку велике зацікавлення викликало припущення деяких учених про те, що у випадку Кумрану можна довести про вплив Івана Христителя, Ісуса та християнської протоспільноти. Однак при ближчому дослідженні ця теза виявилася необґрунтованою.
Майже в той сам час, що й рукописи на Мертвому морі, відкриті недалеко від Луксору в Єгипті рукописи виявилися важливими для дослідження раннього християнства. Фелахи в Хенобоскіоні відкрили в глиняному глечику тринадцять оправлених шкірою томів, у сумі приблизно тисячу сторінок. Ці папірусні рукописи на коптській мові, які були написані приблизно в III і IV ст. Р. Х. і містять також приписувану учневі Ісуса Томі збірку висловів Ісуса, яка має назву “Євангеліє від Томи”, вказують на одну ранньохристиянську секту – гностиків – про яких ми дотепер знали не більше, ніж із творів Отців Церкви, які поборювали гностиків як єретиків, що намагалися пов’язати єгипетську, вавилонську, грецьку, перську та юдейську містику з християнським вченням. Тексти із Хенобоскіону дають можливість зрозуміти, яких небезпечних супротивників та конкурентів місіонерів мало християнство.
До знахідок на Мертвому морі, які викликали відгомін у цілому світі, долучилося в 1952 р. відкриття двох списаних мідних згортків з однієї печери на північ від руїн монастиря в Кумрані. Коли взимку 1955-56 р. після кропітких хімічних експериментів нарешті вдалося відкрити їх у технологічному коледжі в Манчестері і на денне світло з’явився їхній вміст, очікуваний з великим нетерпінням, там був лише дивний список скарбів. Тоді як вчені ще не до кінця розуміють реальне його значення, певна географічна вказівка, наявна в тексті, засвідчила надійність одного географічного посилання четвертого Євангелія. В Євангелії від Івана, розділ 5, вірш 2, стоїть написано: “А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків”. В реальності цього опису сумнівалися, аж поки в недавньому часі з-під брухту століть Віфесду змогли появити на світло дня: потужний подвійний став площею понад 5000 квадратних метрів на північ від храмової площі. Він справді мав п’ять колонних галерей. Чотири переходи оточували весь комплекс, п’ятий же перехід, в якому лежали, очікуючи зцілення, хворі, здіймався на скелястому гребні, який розділяв обидва ставки. З перекладу тексту мідного згортка однозначно випливає, що комплекс Віфесди охоплював два ставки, бо розташування сховка (зі скарбом) вказує на менший з обох.
У давній юдейській твердині Массада на Мертвому морі в 1956 р. ізраїльські дослідники натрапляють на склади та комори Ірода Великого. При цьому знайдено фрагмент папіруса, який містить написи єврейськими буквами чорним чорнилом. Укріплення Массада та перевершуючий його палац Ірода, за словами д-ра Йоханана Агароні, були зруйновані римлянами після закінчення їх війни проти юдеїв у 73 р. Р. Х.
Ще пізнішим післябіблійного часом датовані цікаві знахідки инших експедицій, які вперше подають аж до подробиць живу картину повстання під проводом Симона бар Кохби. Про те велике повстання юдеїв проти імператора Адріяна та їх боротьбу проти легіонів Юлія Севера існували лише зауваження пізнішого юдейського письменства, а також грецького історика Діо Касія та Отців Церкви Євсевія і Єроніма.
Після того, як у 1951 р. вчені Ланкестер Гардінґ та отець де Воз на південь від Кумрану у Ваді Мураббаат, на одному з найпустельніших місць Палестини, змогли віднайти перші оригінальні листи керівника повстання зі 130 р. Р. Х., серед яких – кілька екземплярів “Проголошення свободи” бар Кохби, у 1960 р. групі дослідників під керівництвом професроа Їґаела Ядіна з Єрусалимського Університету вдалося знайти в печерах на берегах річки Хевер військові накази цього керівника до своїх командирів. У тих оригінальних документах йдеться про ув’язнення, конфіскацію збіжжя та виселення мешканців із Текоа, рідного села пророка Амоса. Друга експедиція, теж під орудою проф. Ядіна, у 1961 р. на тому ж місці наштовхнулася на збірку документів – папірусів на гебрейській, грецькій та арамейській мові. Гадають, що це процесуальні акти 134 року з архіву настановленого бар Кохбою коменданта укріплення Ейн-кеді на Мертвому морі. Разом зі знахідкою монет “сина зорі”, як звучало почесне ім’я бар Кохби, та посудом, археологам вдалося зробити ще одне, страшне відкриття: скелети повстанців говорять про останній акт історичної трагедії. Жінки та чоловіки, що втекли, очевидно, померли з голоду там, у своїх криївках.
З усіма цими відкриттями з часу перших знахідок у 1947 р., окрім віднайдення численних списків біблійних текстів, вперше почали прояснюватися післябіблійні часи, і то настільки, що такого кілька років до того ніхто не відважився б сподіватися.
З рукописів Мертвого моря ми сьогодні маємо збірку з понад 400 текстів, серед яких 100 біблійних. Окрім книги Естери представлено всі книги Біблії. Найвідомішим став згорток Ісаї. Ті тексти та фрагменти, які походять із Кумрану, належать до часу від бл. 200 р. до Р. Х. до 68 р. Р. Х., тоді як знахідки у Ваді Мурабба-ат сягають аж до 132-135 рр. Р. Х.
Ці несподівані відкриття, як заявив проф. Дж. Ланкестер Гардінґ, є, “напевно, найбільш сенсаційною археологічною подією наших днів. Ціле покоління експертів-біблістів буде мати досить роботи, щоб ці тексти опрацювати”.