Батьком стаєш тоді, коли дитина вже є на світі
Ми вже звернули увагу на те, що заповідь, яка наказує шанувати батька і матір, також має інший вимір. Він стосується обов’язків батьків щодо дітей (хоча про це чітко не говориться).
Батька і матір треба оточити пошаною, оскільки, крім передавання життя, вони також передають релігійну традицію. Отож, батьки відіграють важливу роль у справах віри, у передаванні цінностей наступним поколінням.
Ця заповідь (як і інші) залишає широкий простір для нашої інтерпретації. У цьому значенні треба розуміти і слова Лютера, який закликав бути відважними і створювати нові декалоги. Це є завданням християнської спільноти і суспільства у зв’язку з проблемами, які породила складна дійсність нашого часу та питання, які ставить сучасний світ.
Не досить дати життя. Треба ще дати дітям інтерпретаційний ключ до нього; дати їм сенс життя; допомогти їм збагнути його цінність; вручити молодим компас, який дасть змогу орієнтуватися в житті.
Не досить забезпечити дітей їжею. Треба дати їм духовну їжу, навчити людяности, а також зміцнити їхній хребет, щоб могли опиратися потрясінням і витримувати неминучі бурі.
Не достатньо купити одяг, навіть наймодніший, який вимагають діти. Треба збагатити їх цінностями, пояснити, що найважливішим є не те, що написано на бірці, а особа, яка це носить. А найелегантнішими та найбільш тривалими є ті якості, які є всередині людини.
Апостол Павло нагадує: «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф. 6:1-4).
І ще: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне! Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Кол. 3:20,21).
Авторитет
Ми не народжуємося батьками і матерями, а стаємо ними. Я навіть насмілився б стверджувати, що чоловік по-справжньому стає батьком не в момент народження дитини, а пізніше, тобто коли усвідомлює свою вирішальну роль незамінного вихователя.
Щоб виконувати таку функцію, батько і мати повинні мати авторитет. Якщо доросла людина авторитетна, то заслуговує на повагу. Авторитет не має нічого спільного з авторитаризмом, який можна назвати хіба що карикатурою, надуживанням владою. Крім цього, авторитаризм завжди залишається ознакою слабкости.
Авторитет не залежить від функцій, становища, позиції, а від цінности людини, прикладу, який вона дає, позитивних рис, які вона має. Авторитет дає змогу займати позицію, пов’язану з владою, але не зловживати нею. І лише завдяки авторитету владу вільно визнають і сприймають.
Найсерйознішою помилкою, яку можуть зробити батьки, є бажання за будь-яку ціну (до цього слід зарахувати наслідки небезпечної хиткости принципів) бути другом дитини. Тимчасом довіру дітей можна здобути не завдяки намаганню подружитися з ними, а завдяки турботі та супроводженню їх на шляху до зрілости.
У батьках діти хочуть бачити не друзів (часом вони мають їх аж надто багато). Дітям потрібні батьки, які можуть бути для них зразком, авторитетом. Батько і мати не повинні мати жодного страху щодо дітей. Не можна боятися, що ви втратите дітей, коли суворо скажете їм неприємну правду. Треба усвідомити собі, що дітям потрібні і нагороди, і покарання. Батьки повинні переконатися в тому, що не треба полегшувати дітям їхній життєвий шлях з допомогою постійних дозволів, тому що за багатьох обставин варто чітко і непорушно наполягти на батьківському «Ні!».
Ускладнити життя
Часом нам трапляється чути жахливі розповіді, головними героями в яких є молоді люди або діти. Це жорстокі епізоди, які наповнюють слухача глибоким болем. У таких випадках розпочинаються розмови, дискусії, дебати, спроби проаналізувати ситуацію і знайти відповідальних. Хтось із модних психологів поспішно напише про це книжку, яка відразу ж стане бестселером. Зусібіч чути подібні нарікання: ми не вміли їх вислухати, ми залишили їх самим собі, не зуміли прищепити їм цінності; всі звинувачують одні одних. Хтось ставить собі пафосне запитання: «Де ми зробили помилку?» (Ніби діти не робили власних помилок, за які повинні відповідати самостійно).
Для мене, всупереч багатьом різним публікаціям, актуальним залишається дуже простий рецепт великого італійського актора та автора комедій Едуардо де Філіппо: «Коли йдеться про молодих, то ми маємо чітко визначений обов’язок: ускладнити їм життя».
Батьки, вихователі (також у християнському середовищі) повинні перестати цяцькатися з молодими, потакати їм, задовольняти всі забаганки, виправдовувати провини, у всьому співчувати і підтримувати, ніби вони – невизнані генії, полегшувати їм життя, усувати всі можливі труднощі. Полегшування життя – це найбільша помилка, яку ми можемо зробити, коли йдеться про молодих людей і про саме життя.
Досить рецептів з підручників
Книжок з готовими рецептами у сфері виховання хоч греблю гати. Якщо почати ставитися до них серйозно і повністю почати впроваджувати в життя, то світ повернувся б до едемського саду, а кожна родина була би схожа на маленький рай.
На ці публікації опираються всезнаючі журналісти, модні соціологи, психологи, які ставлять безпомилкові діягнози і займаються чудо-терапіями, «балакучі голови» у рясах або чорних гольфах, які виступають у теледебатах, строгі духівники тощо. Визнаю, що деякі з цих книжок таки варто прочитати. Навіть мої знайомі написали кілька таких книжок, компетентно і з захопленням.
Однак сьогодні можна відчути відсутність не книжок і документів (які доволі часто написані незрозуміло і нудно). Потрібні, радше, експерти, які були б спроможні надати не надрукований текст, а навести конкретні приклади, що походять з життя їх сімей.
У мене особисто книжки з «виховними» рецептами не викликають особливого захоплення, навіть якщо їх написали монахині. Я, радше, очікую, щоб ці активні особи запросили мене до свого дому, щоб я спробував їхні страви, тобто побачив, як вони виховують дітей, як їм вдається обмежити потужну владу телебачення, з допомогою яких способів вони відтягують своїх дітей від захопливих відеоігор і як їм вдається відірвати їх від комп’ютера, а ще яких результатів вони досягли на полі спільної молитви і турботи про ближнього, як разом читають добрі книжки.