«І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові. Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!… Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?
Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох. Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це початок терпінь породільних. На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений! І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!»
Лікар спокійно пояснив, що перші місяці вагітності – найскладніші, коли жінки можуть погано себе почувати, особливо вранці. Цей небезпечний час мине, і потім усе буде гаразд: почнеться період кардинальних змін, коли нове життя, що зародилося всередині жінки, дасть про себе знати. Їй треба буде дотримуватися дієти, уникати сильних навантажень і терпляче чекати, готуючись до пологів.
При описі майбутнього Царства Божого часто використовується символ вагітності, оскільки цей час наповнений великими надіями, тривогами і серйозними небезпеками. Біблійні письменники охоче згадують вагітність як ілюстрацію наміру Господнього дати життя новому світу. У цьому розділі Євангелія від Матвія, так само як і в паралельних розділах (Мр. 13) і (Лк. 21), ця біблійна тема звучить найвиразніше. «Це початок терпінь породільних», – каже Ісус.
Людина може говорити про Боже майбутнє тільки образно, бо його точний опис неможливий, – та ми б його і не винесли. Ісус, маючи на увазі Свою власну долю, використовує безліч образів: народження дитини, весілля царського сина, дерево, на якому з’являються нові листочки. Він прийшов в Єрусалим, знаючи, що заклик ізраїльтян до покаяння посилить ворожість первосвящеників і прискорить Його смерть, але Бог воскресить Його з мертвих.
Інша тема цього уривка – доля єрусалимського Храму. Під час Свого пастирства Ісус не раз натякав на те, що не Храм, а Він сам є осереддям Божого зцілення і відродження. Тепер Христос каже прямо, що Храм підлягає суду і в Нього є право ухвалити йому вирок. Храм вважався однією з найпрекрасніших споруд у світі, але коли апостоли показують їх Ісусові, Він попереджає їх: усе це рухне. Учні повірили Ісусу, але для них залишалося загадкою, як і коли це станеться. Коли ж весь світ побачить, що Ісус істинний Божий Месія?
Якби ви були підданими Риму, які живуть далеко від столиці, ви мріяли б про той день, коли римський кесар відвідає вашу провінцію. Більша частина населення Римської імперії знала грецьку мову, якою візит, «поява» царя позначається словом «парусія» (тобто «пришестя»). Це ж слово часто використовувалося, коли йшлося про якесь диво, що свідчить про втручання божества. Слово «парусія» використовують і учні (у 3-му вірші), коли вони запитують Ісуса про терміни «кінця віку» і пришестя Месії. Відповідь Ісуса на ці запитання – в інтерпретації Матвія – вимагає уважного читання і тверезого роздуму.
Апостоли хотіли бачити Ісуса царем, але Він нагадує їм, що це буде пов’язане з руйнуванням Храму, загибеллю нинішнього віку і муками народження нового світу. Так, каже Ісус, мають відбутися породільні муки – війни, революції, землетруси, голод. Настануть жахливі часи, і на долю Христових послідовників припадуть жорстокі випробування, яких багато хто не витримає і відречеться від Нього.
З’являться лжемесії, що закликають до заколотів і революцій, але вірні Христові учні не повинні дозволити їм обманювати себе. Вони повинні терпляче чекати, коли закінчиться перехід від нинішнього віку до того часу, коли Блага звістка про Царство Боже пошириться не лише в Ізраїлі (10:5-6, 15:24), але і у всьому світі.
Усе це в першу чергу має відношення до періоду між пастирством Христа і руйнуванням Храму в 70 р. Р. Х., – але і до кожного наступного покоління Ісусових послідовників. Можливо, нам теж доведеться пережити скрутні часи і витримати все до кінця, продовжуючи вірити в прийдешню парусію Христа перед усім світом. І ми теж покликані жити під час мук народження нового віку і вірити в те, що ці муки закінчаться Божою перемогою.