Напевно, до 30 років Ісус заробляв на життя столярним ремеслом. Свої останні три роки Він прожив як мандрівний проповідник, ходив із села в село в товаристві дванадцяти апостолів, а також, як згадується в Євангеліях, декількох жінок, які допомагали Йому. Калиткою цього гурту людей завідував Юда. Так, у Чистий четвер, коли Ісус сказав йому «зробити те, що він має зробити», учні подумали, що він повинен взяти трохи грошей для милостині.
Але Ісус жив насамперед у довірливих стосунках зі Своїм Отцем. «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Мт. 6:25-34).
Сьогодні деякі люди намагаються жити саме так, як жив Ісус. Найголовнішим для них є не їхня професія, а довірена їм місія. Це, зокрема, релігійні особи, священики, ченці та черниці. Вони живуть із праці своїх рук, спільно володіють майном, і готові присвятити себе діяльності, яка не приносить доходів. Вони живуть з довірою і знаходять у ній своє щастя.