Протягом трьох років Ісус багато мандрував Своїм краєм. Він навіть вийшов за його межі, зокрема був біля Тиру і Сидону. Але Він і справді не відійшов дуже далеко. У ті часи, засоби сполучення були й справді дуже обмеженими, і подорожі займали багато часу.
Спочатку Ісусова мета була вужчою: закликати юдеїв до навернення, до змін у серці. Він хотів оновити їхню релігію, бо, як будь-яка релігія через певний час, вона стала застиглою, рутинною, лицемірною, що проходить повз головне. Своїм учням, яких Він відряджав для служіння, Ісус казав: почніть з юдеїв, перш ніж піти до поган. Але вже в Євангелії говориться, що Він відправляє їх до поган – тих, що не розділяли релігії єврейського народу. Він, зрештою, захоплюється вірою деяких із них: римського центуріона, хананеянки…
Наприкінці Євангелія від Матвія Ісус висловлюється дуже чітко: «Тож ідіть, і навчіть всі народи…» (Мт. 28:19). У відповідь на цей заклик Петро, наприклад, піде до Риму, який на ті часи був центром світу. Ісус почав з сіл та міст Палестини, Він розраховує на Своїх учнів, щоб ті дійшли далі, до кінця світу. Але Він запевняє, що буде з ними: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:20).