Щоб почути Бога, не варто намагатися напружувати вуха, а треба відкрити серце. Серце – це образ, який втілює все найглибше, найкраще в людині. На думку віруючого, найкраще в нас походить від Бога, бо чоловік і жінка були створені за Його образом і подобою.
Якщо віруючий уважно ставиться до всього, що в ньому відбувається, він відразу виявить, що з його серця виходять добрі почуття. Якщо він застосовуватиме їх на практиці, це приноситиме користь іншим людям, а він буде щасливим. У нього виникне відчуття, що він зробив те, що повинен був зробити, те, що в ньому є більш гідного. Слухаючи власне серце, він послухав Бога.
Іноді Божий заклик долинає до нас через голос інших людей. Саме тому слід почути всіх тих, хто шукає миру, справедливости, а також прислухатися до всіх нещасних і тих, яким ми потрібні. Саме так Бог передає нас Своє послання, саме так Він просить кожного допомогти.
Іноді ми чуємо тільки те, що хочемо почути. Одного дня Червоношкірий і Блідолиций прогулювались разом по людній площі. Раптом Червоношкірий зупинився, потім підійшов до стіни і взяв на палець цвіркуна, який співав. «Який тонкий слух! – вигукнув Блідолиций. – Слух Червоношкірих набагато кращий, ніж слух Блідолицих!». «Я не впевнений у цьому, – відповів Червоношкірий. – Дивись!». І він витяг із своєї кишені маленьку монетку і кинув її на землю. Усі перехожі раптом зупинились. Вони її почули!
Ми чуємо те, що хочемо почути. Тому слід тримати вуха і серце відкритими, щоб почути Бога!